«Із року в рік Олексію подовжують термін перебування під вартою»

Олексій Кириченко, житель села Михайлівка, Запорізької області, потрапив у полон у серпні 2023 року.  Росіяни прийшли за ним додому, влаштували обшук, одягли мішок на голову і вивезли. Його, і ще кількох цивільних, звинувачують у вбивстві голови Михайлівської селищної ради, Івана Сушка, яке сталося у серпні 2022 року.

Сестра Олексія, Людмила, вважає, що справа проти її брата повністю сфабрикована. Сам Олексій своєї вини також не визнає.

«Брата викликали для бесіди, але відпускали»

«Повномасштабну війну Олексій зустрів вдома, в селищі Михайлівка, це Запорізька область. Михайлівку окупували майже одразу. Люди виходили на мітинги з українськими прапорами та намагались протестувати, але проти військових зі зброєю, що вони могли зробити? Брат працював у поліції, на співпрацю з окупантами не пішов. 23 серпня 2023 року росіяни приїхали до Олексія додому. Дружини та доньки вдома не вже було, вони на той момент вже виїхали з окупації, але був наш дідусь. Він і розповів про обшук – брату одягли мішок на голову і вивезли, не давши навіть зібрати речі».

«На суді тато побачив Олексія дуже схудлим, із слідами від кайданів на руках»

«Перші три місяці ми не знали нічого. А наприкінці 2023 року, з нашим батьком, який також перебував у Михайлівці, зв’язалися родичі іншого чоловіка, якого так само викрали. Вони повідомили, що 1 грудня Олексія і ще кількох людей судитимуть у Василівці. На цьому суді з’ясувалося, що їх звинувачують у вбивстві голови Михайлівської селищної ради Івана Сушка, яке сталося ще в серпні 2022 року. Справа проти Олексія повістю сфабрикована, доказів немає, але кого там це хвилює? Вироку немає й досі».

«Олексій свою провину не визнає»

«Його стан здоров’я дуже погіршився і ми довго не могли передати для нього ліки, зараз це ніби вдалося. Брат просив газети чи книги, але це заборонено, можна користуватися лише тюремною  бібліотекою. Хрестик ми передати змогли з другої спроби, не знали, що дозволяється тільки дерев’яний. Знаю, що сидів він разом з кримінальними злочинцями, а ви розумієте, що означає таке “сусідство” в російській тюрмі? Він часто відмовлявся від передач, я думаю, через те, що їх просто відбирали. Тато їздив на зустрічі до брата, їх дозволяли, але у вересні цього року батько помер, і тепер ми лише листуємося».

«Брат дуже переживає за дружину та доньку»

«Навіть, коли вони виїхали з окупації, він не вірив, що вони в безпеці, думав, ми втішаємо його, доводилось навіть надсилали світлини, щоб його переконати, що з ними все добре. Брата взагалі переконати дуже важко. Олексій дуже впертий і через це в полоні йому ще важче. Він навіть за ґратами не став підлаштовуватися, “грати за правилами” — не принижувався, не догоджав. Його утримують незаконно, а якщо він переконаний, що правий — буде стояти до кінця. Він для мене завжди приклад — доброти, чуйності, надійності та наполегливості».

«Спочатку я вірила, що ми можемо щось зробити, щоб повернути брата додому, а зараз — розчарована»

«Українська сторона має мало важелів для тиску та мало можливостей. Якщо російська сторона дозволить його обміняти, або буде змушена, тоді цей обмін можливий. Надія є, вона згасає, але є. Зараз я бачу, що дуже мало від нас залежить, але ми точно знаємо, що про брата треба говорити. Ми домоглися того, щоб його статус полоненого визнали, а це було нелегко через бюрократичні перепони. Зараз ми можемо його підтримувати на відстані. Я вірю, що ми зустрінемось. Олексію набагато важче, ніж нам, і в хвилини слабкості я думаю про те, що треба бути сильними заради нього, заради того, щоб вистояти і пережити цей морок».

Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.

---