«Мій брат в полоні в Чечні, але звідти майже не обмінюють»

Сергій Амандурдиєв став на захист Батьківщини з початку повномасштабного вторгнення. При виконанні бойового завдання під Новомихайлівкою в Донецькій області потрапив у полон у січні 2024 року.

Його сестра Світлана розказала «Точці Сходу» як самостійно шукала брата і знайшла його в чеченській колонії. Сергій зміг зв’язатися з родиною декілька разів, Світлана бачила брата на відео, але Червоний Хрест не вважає ці факти підтвердженням перебування захисника в полоні і не змінює його статус «зниклий безвісти». 

«У колонію, де перебуває Сергій приїжджав Кадиров»

«Сергій був на контрактній службі на момент початку повномасштабної війни. Частіше з ним телефоном говорила мама. Сергій хвилювався за нас, говорив, щоб ми обов’язково реагували на тривоги і берегли себе. Безпосередньо на фронті Сергій опинився у травні 2024 року. Перші виходи на бойові завдання були невдалі, хоча можливо і навпаки — мама завжди казала, що брат народився в сорочці. Одного разу підірвалась автівка, в який їхав Сергій з побратимами, інший раз — вони ледь не потрапили в оточення. Але брат вцілів. Зв’язку там, де він перебував, в Донецькі області під Новомихайлівкою, взагалі не було, брат писав тільки короткі повідомлення. 10 червня Сергій з побратимами вийшов на бойове завдання і не повернувся».

«З керівництвом частини поговорити ми так і не змогли — на наші дзвінки ніхто не відповідає»

«А повідомлення про те що Сергій зник безвісти, ми отримали 16 червня 2024 року від військкомату. 23 червня я отримала повідомлення в месенджер і було зрозуміло що воно від когось, з російської сторони. Мені написали, що Сергій перебуває в полоні. А через декілька днів в одній з українських груп, в якій шукають військовополонених, я знайшла фото Сергія, дуже брудного, зі зв’язаними руками. Пізніше, в той же день, я знайшла відео з допиту Сергія. З ним було двоє його побратимів, яких теж допитували та змушували дякувати росіянам».

«4 грудня було ще одне відео, вже з Чечні»

«На відео було чутно погрози, що хлопців будуть ставити як «живий щит» проти українських захисників. 10 січня 2025 року брат зміг зателефонувати по відеозв’язку. Спілкувалися ми хвилину, був дуже поганий зв’язок. Очі в Сергія були червоні, він намагався стримувати емоції, сказав тільки декілька фраз про те, що з ним все добре і він нас любить. Через декілька днів я натрапила на ще одне відео — підвальне приміщення барака, серед полонених — мій брат. Хлопці просили обміну, і особливо для важкопоранених. А згодом було 10-ти секундне голосове повідомлення з незнайомого номера. Голос Сергія я впізнала, він сказав що з ним все добре і голосове повідомлення одразу зникло, як я його прослухала».

«Від звільнених з колонії в Чечні я нарешті дізналася подробиці утримання брата в полоні»

«Кожного дня дають суп та хліб. Медичну допомогу надають, можна помитися, не б’ють. Серед звільнених був і найкращий друг брата, Максим. Він розказав, що вони постійно тримались разом і у брата змінився характер. Сергій став більш закритим, чутливим, образливим, гостро реагує навіть на дрібниці. Хлопці знають про мітинги на підтримку військовополонених, а іноді, їм можуть навіть включити українські новини. На той час, коли звільнили Максима, весною цього року, в цій колонії перебувало більше 200 людей» 

«Мій старший брат дуже добрий та працьовитий»

«Коли мама почала сильно хворіти, всі гроші йшли на лікування, а ми тоді були підлітками. Сергій хапався за будь-яку роботу, щоб заробити гроші. Він завжди захищає маму, турбується про неї. От тільки після контузії, яку він отримав у 2016 році, він трохи змінився. Зараз в нього поранень немає, але він — в полоні. Полонених з Чечні мало обмінюють і не багато про цю колонію говорять. Я думаю, через те, що в Чечні більш-менш нормальні умови утримання, хоча там є люди, які сидять вже четвертий рік. Червоний Хрест досі не підтверджує статус брата в полоні, тому що вони не можуть туди дістатися, а факти, які я надаю, вони не приймають як докази. Але я буду боротися за брата, допоки він не повернеться. Я його дуже люблю і не залишу без підтримки. Ми чекаємо і віримо!» 

«Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів».

Допоможіть нам бути кориснішими — пройдіть опитування.

---