«Ми очікуємо на результати експертизи, але я впевнена — на відео бачила свого сина»

Сергій Токмак, 28-річний солдат 72-ої окремої механізованої бригади, став на захист України влітку 2023 року. Майже рік проходив навчання, а потім захищав Покровський напрямок.

Як згадує мати військового, Надія, її син досить довго міг не виходити на зв’язок через важкі бої, в яких він брав участь, але щоразу коли телефонував — родина «видихала».

У червні 2025 року Сергій пропав. Один з командирів повідомив про його загибель, але Надія не вірить цим відомостям, бо впевнена, що бачила сина вже після зникнення на відео та світлинах, які розмістили в мережі росіяни.

«У червні 2022 року Сергій отримав повістку та поїхав з дому майже одразу»

«На проходження медичної комісії та збори в нього майже не було часу. Потім було навчання, досить довге, майже рік, і у червні 2023-го його відправили на Покровський напрямок. Ми багато спілкувались — син часто телефонував, писав, надсилав світлини, але бувало пропадав зі зв’язку тижні на два. Просив, щоб я не дзвонила, він робив це сам, коли в нього була можливість. Пам’ятаю наші розмови під час його відпустки — тоді почула від сина про те, що іноді їх відправляють на завдання, з яких дуже мало шансів повернутися, а коли на його очах загинув друг, а інший отримав поранення, Сергій дуже болісно переживав».

«24 червня 2025 року син зник безвісти»

«Ми не знали про це тиждень, поки нам не привезли сповіщення від ТЦК. Це сталося під Горіховим, у Покровському районі Донецької області. Один з командирів сказав, що Сергій нібито загинув, але я відразу відповіла, що прийняти цього не можу. Інший командир повідомив, що син може бути в полоні, тому що розвідрони не побачили серед тіл загиблих захисників тіла мого сина. Ми з чоловіком здали зразки ДНК, співпадіння з ДНК загиблих немає, сподіваюсь, що його і не буде».

«На одному з відео, яке розмістили росіяни, я побачила чоловіка, дуже схожого на мого сина»

«Це сталося через кілька тижнів після його зникнення. На відео, українські полонені сиділи в якомусь приміщенні, воно дуже схоже на школу, сиділи навколішках, із зав’язаними очима, нахиливши голови. І серед них, мені здається, був Сергій. А згодом було ще декілька світлин. Я показала їх слідчому, який веде справу по зникненню сина і він теж сказав, що це може бути мій Сергій. Зараз ми віддали на експертизу зі встановлення тотожності особи фото та відео, і чекаємо на результати».

«Мій син веселий, працьовитий та відповідальний»

«Про це говорять всі, хто знає його: і сусіди, і колеги, і друзі. Ще він у мене такий чистюха! (Посміхається) Не переносить бруду. Постійно щось чудить, щоб люди посміхалися. Дуже життєрадісний він у мене хлопчина. Я впевнена, що він живий, що я ще побачу його посмішку, і що радість повернеться в нашу родину, коли повернеться мій Сергій».

Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.

---