«Миколу звинуватили у шпигунстві та засудили на 16 років»

31-річного жителя Херсону Миколу Петровського росіяни схопили просто посеред вулиці. Це сталося наприкінці березня 2022 року. Відтоді чоловік перебуває в полоні. Окупанти звинуватили його у шпигунстві і дали 16 років колонії суворого режиму.

Микола має інвалідність і нині, через несправність протеза, не може пересуватися. До того ж страждає від сильного головного болю, інфекційних захворювань та виразки шлунка. Про це «Точці Сходу» розповів його батько, Микола.

«Початок війни ми зустріли, вдома, в Херсоні. Ми жили разом — Микола, моя старенька мати та я. З міста ми вирішили не виїжджати, на це було декілька причин: по-перше, через мамин вік, наразі їй 91 рік, а по-друге, ми не хотіли їхати з дому  —  це наша земля, наша Батьківщина. Окупанти мали списки людей, які були для них небезпечним, перевіряли містян на вулицях — хтось був волонтером, хтось мав зв’язок з ЗСУ, хтось чинив опір окупантам. Син також був в цих списках і 27 березня 2022 року його забрали прямо з вулиці. Миколі інкримінували шпигунство проти Росії та співпрацю з українською владою». 

«Нам наділи на голови мішки і повезли у різних напрямках»

«Сину дали зателефонувати мені після арешту, під вечір. Він сказав, що все добре, але додому він не приїде, оскільки зайнятий справами з друзями — вони обробляють м’ясо, щоб зранку розвозити його нужденним людям. Я так розумію, йому просто заборонили казати про арешт. А зранку його привезли додому. Нічого не пояснюючи, провели обшук, вилучили телефони, ноутбуки, посадили нас у різні автомобілі і вивезли окремо один від одного. Мене привезли в якийсь гараж, взяли відбитки пальців, допитували, як колишнього працівника правоохоронних органів —  окупантів цікавили люди, які б хотіли з ними співпрацювати, але згодом мне відпустили. А Миколу я більше не бачив». 

«Він дуже добрий та справедливий»

«Під час окупації, в Херсоні було дуже важко з продуктами. Син опікувався літніми людьми, які потребували допомоги, розвозив їм продукти харчування. Я не знаю більш товариської людини, ніж мій Микола. Особливо це стало помітно після його арешту. Виявилось, що і в Миколаєві, і в Херсоні його знають та поважають дуже багато людей через його активність, зокрема, волонтерську. У будь-якому колективі він може знайти спільну мову з будь-ким.  Микола дуже любить мотоцикли, але це хобі принесло йому багато проблем. У 2012 році він отримав важкі травми — численні переломи, пошкодження голови, перебував у комі. А в 2014 році була ще одна аварія, в результаті якої частину лівої ноги довелося ампутувати. Після цього Микола отримав III групу інвалідності. Йому важко було пересуватись, але, все одно, він легкий на підйом, діяльний та енергійний».

«Син майже не ходить — протез вийшов з ладу»

«29 вересня 2022 року були перші відомості. Зателефонував російський адвокат, сказав, де перебуває син, і що проти нього порушили кримінальну справу. 13 лютого 2024-го Верховний суд РФ, після нашої апеляції, виніс остаточне незаконне рішення, в якому підтвердив Миколин вирок — 16 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.  Зараз ми спілкуємось через електронну систему для засуджених. Микола пише, що стан його  здоров’я сильно погіршився — всихає нога, вийшов з ладу протез, і через це він не може пересуватися. В хребті — грижі, які завдають сильного болю, а через «золотистий стафілокок» все його тіло обсипає фурункулами. Ці рани гниють, дають постійну підвищену температуру. Через колишню травму голови син страждає на постійні головні болі, до цього ще й виразка шлунка. Один раз на три місяці ми можемо відправити йому посилку, але класти туди ліки заборонено». 

«Головна проблема в тому, що цивільних не міняють»

«Росія не обговорює можливість обміну цивільних полонених. Ми звертались і в державні органи України, і в закордонні інституції, які займаються справами полонених, всі вислуховують, намагаються спонукати Росію до дій у цьому напрямку, але цивільні продовжують залишатися в російських катівнях. Найбільше мене турбує стан здоров’я сина, але я розумію, що допомогти йому можна тільки після повернення. Тож попри все, ми сподіваємося, що Миколу вдасться повернути в Україну найближчим часом».

Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

---