«Нам казали, що Юра загинув, але є багато неспівпадінь»

41-річний боєць 30-ї окремої механізованої бригади Юрій Самодій зник безвісти у лютому 2023 року. Це сталося на Донецькому напрямку, після того, як він, разом зі своїми побратимами, вийшов на бойове завдання. Шестеро військових тоді загинули, а Юрій – зник.

Його сестра, Ольга, розповіла «Точці Сходу», що наразі родина має різні свідчення про те, що саме сталося у той день, але близькі впевнені, що Юрій живий. Що дає їм надію і як тривають пошуки – читайте у нашому матеріалі.

«Юрі надійшло повідомлення про мобілізацію одразу після початку повномасштабного вторгнення. І він одразу ж сказав, що піде нас захищати — мене, сестру, маму, свого сина, племінниць. Спочатку, перебував місяць на навчанні, і ми мало спілкувалися, але дуже хвилювались та сумували, потім – воював на Донецькому напрямку. Ми побачились у липні 2022 року — Юра на три дні приїхав додому. Ми так чекали на нього! Він тоді показав мені хрестик, мій, який я віддала йому ще на початку війни і сказав, що той не один раз рятував йому життя. Пам’ятаю, коли ми прощалися, його очах стояли сльози і я подарувала йому ще один хрест, сподівалась, що це подвійний захист для нього». 

«Юра показав мені тіла хлопців, які лежали в чорних пакетах»

«Ми тоді з мамою виїжджали на декілька місяців з України до Польщі і працювали там. Брат зателефонував з фронту, в дуже поганому стані, сповнений важких переживань. Сказав, що ще вчора він з тими хлопцями воював пліч-о-пліч, а сьогодні вони мертві, і він везе їх додому. Тоді він просив, щоб ми з мамою повернулись до України, казав, що якщо йому судилося загинути, щоб ми зустріли його вдома (Плаче)».

«Я знайшла світлину, яка дала мені надію»

«Напередодні зникнення Юри, в нашій родині з’явилось нове життя — в мене народилася онучка. Я написала про це братові і він так радів, мовляв, такий молодий, а вже дід. 5 лютого 2023 року Юра зник. Ми знаємо лише, що він, разом з 12 побратимами, пішов на завдання. Шестеро з них загинули, а Юру, нібито, ранив снайпер. Про це говорили не очевидці подій, а люди, яким розповідали ті, хто був з Юрою. Але була і інша інформація, про те, що брат загинув випадково, і не від кулі ворога, а від пострілу свого побратима. У 2024 році ми знайшли в мережі світлину, на якій може бути Юра. На ній я побачила чоловіка в колонії, який сидить на стільці, тримає телефон, а рука закриває його обличчя. Я уважно роздивилась його статуру, постать, позу. На лівій руці я побачила ваду, яка була у Юри – колись, він розрубив собі руку сокирою. Рука у чоловіка на фото була понівечена так само». 

«Юра завжди допомагає всім, кому важко»

«Брат — захисник нашої родини у будь-який час. У нього багато професій і умінь: і водій, і маляр, і плиточник, і електрик, жодної роботи не цурається і все в нього виходить. Якщо треба щось зробити в домі — Юра перший йде на допомогу. Дуже любить техніку і розбирається в ній. А я завжди намагалась розрадити його улюбленою стравою — суші, часто робила їх для нього власноруч».

«Нас тримає молитва і надія» 

«Мати дуже багато молиться за Юру і його побратимів, які зникли безвісти. Ми шукаємо брата разом з іншими сім’ями. У нас є група, яка об’єднує родини тих, хто протистояв на Донецькому напрямку найманцям з ПВК «Вагнер». І ми ділимось всіма крихтами інформації, яку можемо знайти. Ми живемо цими пошуками і сподіванням. Тато Юри, мій вітчим, важко хворіє і це зараз ще один наш фронт, дуже хочу, щоб він дочекався мого брата. Сину Юри 19 років, він скрізь його шукає, як і ми всі. У нас одна мрія — знайти і повернути брата додому живим».

---