«Найстрашніше в оточеному Маріуполі було нічого не знати про Богдана»

Захисник Маріуполя, військовослужбовець 23 загону морської охорони Богдан Остапов, виходив на зв’язок із родиною 27 лютого 2022 року. Про те, що під час боїв за місто він перебував на меткомбінаті «Азовсталь», його дружина Марина дізналася лише через кілька місяців, після того, як разом з їхньою чотирирічною донькою змогла вибратися з окупованого міста.

Потім вона побачила Богдана на одному з відео, яке виклали росіяни. Захисник перебуває у полоні вже 36 місяців. Марина ж продовжує боротися за повернення свого коханого додому.  

«Наш район був майже зруйнований — все горіло»

«Війна застала нас у Маріуполі. В ніч на 24 лютого Богдана викликали на службу, він зателефонував мені в пів на четверту ранку і сказав збирати речі, дочку, Ілонці тоді було 4 роки, і готуватися до виїзду. Але події розвивалися дуже швидко. Нам довелося декілька разів переміщатися з одного району міста в інший, тому що обстріли – посилювалися. Пам’ятаю, як ми ховались у підвалі багатоповерхівки. Одного дня у цей будинок влучив ворожий снаряд. Будівля зруйнувалась повністю, але нам пощастило – вхід у підвал не завалило і ми змогли вибратися на поверхню. Навкруги палали дерева, багатоповерхівки, кричали та плакали люди, в багатьох йшла кров з вух через контузії».

«Я трималася лише надією витягти нашу доньку з пекла»

«Вибратися з Маріуполя ми змогли тільки 9 травня 2022 року. Тоді як з Богданом зв’язок зник ще 27 лютого. Я відчувала такий розпач, біль був нестерпним! У крайній розмові Богдан сказав мені: “Бодай що, збережи доньку”. Його метою було тримати оборону, а моєю — зберегти життя дитини, от цим я і трималась. Вже коли ми змогли дістатися  Бердянська, де був мобільний зв’язок, я дізналась від побратима Богдана, що чоловік перебуває на металургійному комбінаті “Азовсталь”. 18 травня ми виїхали з окупованого Бердянська до Запоріжжя, а Богдан саме в цей день виходив з побратимами в полон. Я побачила його в одному з російських пабліків і не одразу впізнала. Він дуже схуд, був змучений, але я так раділа, що він живий». 

«На відео з колонії Богдан виглядав жахливо»

«Після Оленівки Богдана перевезли в одну з колоній на території Російської Федерації, і до зими 2024 року я нічого не знала про чоловіка. Потім я побачила відео з полону, яке було записано у 2023 році, про це розповіли хлопці, яких повернули. Богдан передавав привіт родині, казав, що в нього все добре і він дуже чекає на обмін. На відео він був блідий та дуже втомлений. Де Богдан перебуває зараз і що з ним я не знаю». 

«Для мене мій Богдан — кам’яна стіна»

«Поруч з ним безпечно, спокійно. Він моя опора і підтримка завжди і моральна, і фізична. Коли я засмучувалась, коханий намагався мене розрадити, підбадьорити, зробити так, щоб я посміхалася. Багато часу проводив з донькою, навіть хлопці, які вийшли з полону, розповідали, що Богдан дуже сумував за Ілоною під час перебування в “Азовсталі”, і постійно говорить про неї в неволі. Переживає, що вона дорослішає, а він цього не бачить. А дочка так на нього схожа, наслідувала його поведінку, міміку, жести. Він любить мотоцикли, і вона також, з дитинства крутилась біля нього, коли він їх лагодив. Кожне своє досягнення донька просить мене фіксувати, щоб обов’язково показати татові. А ще Богдан дуже хороший товариш. Його чекає з полону друг, який зараз на фронті. Коли він підтримує мене, каже, що мій чоловік — людина слова, ніколи не боїться брати на себе відповідальність, чесний, готовий завжди прийти на допомогу і ділитися останнім шматком хліба».

«Оборонці Маріуполя перебувають в полоні вже четвертий рік»

«Я постійно їжджу на зустрічі в Координаційний штаб, виходжу на акції, намагаюсь докричатися, щоб нас почули. Я прошу людей, щоб вони долучалися до акцій. Я думаю, і держава робить все можливе, але потрібно щоб нас постійно чув світ, щоб лідери третіх країн ставали гарантами і просували питання обмінів, як, наприклад, Туреччина. Сили боротися мені дає мій коханий. Я не маю права здаватись, бо мій Богдан — сталевий, і я маю триматись, як і він в полоні тримається — заради нас. Я радію за всіх, хто повертається, знов і знов рахую дні до наступного обміну, знов і знов чекаю, щоб побачити омріяне прізвище в списках». 

«Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів».

---