«Не кажіть тим, хто шукає, що треба змиритися»

Олег Дробушко, 49-річний військовий з 28 окремої бригади пішов захищати Батьківщину у березні 2022 року. Він воював на Миколаївщині, звільняв Херсонщину і зник безвісти в Донецькій області у грудні 2022 року. Весь цей час родина не припиняє пошуки. Старша донька Алла, розповіла «Точці Сходу», що родина фактично веде пошук самотужки, але рідні не мають наміру здаватися.

«Я пам’ятаю, як він телефонував і кричав в трубку: “Херсон —  наш”»

«23 лютого 2022 року у моєї сестри був день народження. Ми святкували, у всіх був прекрасний настрій, а рано вранці — полетіли ракети. Перші дні був розпач, біль, тривога та нерозуміння, що робити. А от батько добре розумів, що він буде робити — йти захищати. Багато років тому він мав проблеми з ногами, такі серйозні, що йому довелося вчитися ходити наново, але його це не зупинило. 3 березня він отримав повістку і мати намагалась його відмовити, але він чути цього навіть не хотів. Після двох місяців навчання його відправили в Одесу, потім в Миколаїв, а згодом в Херсон. У визволенні Херсону батько брав безпосередню участь».

«Я дві доби була в дорозі та на зв’язку з мамою»

«1 грудня 2022 року ми розмовляли телефоном і я відчула, що щось він не договорює —  не розповідав багато, був стриманий. Пізніше ми дізнались, можна сказати самі здогадалися, що він вже був у Бахмуті. В середині грудня я збиралась виїжджати з країни, передати не можу, як я не хотіла їхати, і тато навіть кричав на мене, коли переконував, тож я погодилась. 13 грудня в мене був автобус за кордон, і коли я в нього сіла, відчула, що маю набрати тата, але він не відповів — в той час вже був на завданні. А вранці зателефонувала мама і сказала, що тато зник. Поки їхала у Велику Британію, я не знаходила собі місця — тато пропав, мати в Україні, а я кудись їду. Навіщо? Мені дуже хотілось додому і мені здавалось, що я сходжу з розуму від хвилювання. 19 грудня прийшло офіційне сповіщення, що тато зник безвісти». 

«За 2 тижні я повернулась в Україну, бо перебувати за кордоном для мене було неможливо»

«Ми почали шукати тата, об’єднались з іншими жінками, чиї близькі зникли безвісти, якось так легше разом. Ми дізнались, що в татовій групі було десять людей. Командир батальйону тата не хотів говорити, керівництво бригади навіть не хотіло виходити на зв’язок, не тільки зі мною, а і з родинами інших зниклих також. Надію нам дає те, що деяких хлопців, які зниклі разом з татом ми бачили в полоні, на відео, які розмістили в мережі росіяни. Хтось з них вже вийшов з полону, але поговорити з ними ми не змогли й до нині. А один зі звільнених знайшов нас сам десь рік тому і розказав, що ніби бачив тата в полоні, але я не можу повністю довіряти тому, що він каже».

«Мій тато дуже весела та оптимістична людина»

«Він завжди впевнений, що з будь-якої ситуації можна знайти вихід. Ми з ним дуже близькі, від нього в мене не було секретів, завжди зверталась до нього за порадою і знала, що буде з його боку тільки допомога, ніякого засудження, щоб я не зробила. Він завжди знаходить слова підтримки та допомагає почуватися впевненою. З дитинства він завжди поряд зі мною, мені подобались його захоплення і я залюбки їздила з ним на риболовлю. Його вудочки всі цілі, і ми з мамою часто згадуємо, як він любить рибальство. Він завжди все робив для родини та багато чого в будинку зроблено його руками».

«Іноді чую від людей: “Час пройшов, треба змиритися”»

«Але ці люди не були на нашому місці, і не відчували цей жах, не можна так казати, тим хто шукає. Ми продовжуємо шукати і вірити, що знайдемо. Сили мені дає те, що ми всі разом і всі підтримуємо один одного. Коли мама падає духом, я кажу: “Він живий, ми знайдемо”. А коли таке стається зі мною — підтримує мама. Ми є одна в одної, бо наодинці з думками дуже важко. Молодша сестра вже зовсім доросла, вона теж наша підтримка. А ще тата чекає одна людина, про яку він навіть не здогадується. У нього народилась онука, Злата, якій зараз 1 рік і 9 місяців, і ми всі дуже хочемо зустрітися». 

«Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів».

Допоможіть нам бути кориснішими — пройдіть опитування.

---