«Росіяни безпідставно утримують Андрія за ґратами вже три роки»

У серпні 2022 року 40-річного херсонця Андрія Торицю окупанти схопили просто на вулиці. Накинули на голову чорний мішок, вдома вилучили мисливську рушницю і повезли нібито на розмову.

У російських катівнях чоловік перебуває вже три роки. І за цей час йому не висунули жодних обвинувачень,— розповіла «Точці Сходу» цивільна дружина Андрія, Карина.

Поки її коханий перебуває у полоні, жінка народила йому доньку. Нині їй два рочки. Маленька ніколи не бачила тата вживу, але разом із мамою, чекає на нього і мріє якомога скоріше обійняти.

 

«Повномасштабне вторгнення ми з Андрієм зустріли вдома, у Херсоні. У перші дні нам, мабуть, як і всім, важко було розібратися, що відбувається. Чоловік вивіз мне подалі з міста, до своїх батьків. Йому здавалася, що так буде безпечніше. А сам  — повернувся в місто. Бути без нього було нестерпно, декілька днів я не спала, дуже переживала і, зрештою, теж повернулась додому. Весь березень ми майже нікуди не виходили, тільки за продуктами. Наш район перебував під щільними обстрілами, тож довелося переїжджати до моїх батьків. У квітні я дізналась, що вагітна. Чому ми не виїхали тоді? Важко сказати. Андрій завжди говорив, що краще залишатися вдома, адже ми сподівалися, що Херсон от-от звільнять».

«З кожним днем росіяни заарештовували все більше цивільних»

«Так сталося і з кількома друзями Андрія. Хтось з них — колишній військовий, хтось — просто проходив строкову службу, а хтось, як і мій чоловік, був мисливцем і мав вдома рушницю. У коханого вона була абсолютно легально, з усіма документами. У серпні, до батьківського будинку приїхали росіяни. Андрій тоді був неподалік, бо його попередили про «перевірку». Ми зустрілися з ним на вулиці, в іншому районі. Що робити — не знали, не знали куди йти, документів, грошей у нас з собою не було. Поки вирішували, до нас під’їхала автівка. Андрія схопили, натягнули мішок на голову. Я намагався його захистити, кричала, навіть розбила їм вікна в машині. Мене вони не чіпляли, сказали: «Не нервуйте, ви вагітна». Тобто знали і по це». 

«Андрію й досі не висунули жодних обвинувачень»

«Після арешту нас привезли додому, вилучили мисливську рушницю і сказали, що забирають Андрія на розмову. Більше я його не бачила. Якийсь час він пробув у Новій Каховці, потім в окупованому Криму, а зараз, за моїми даними, в Ростові-на-Дону. Мені не відомо про те, що проти Андрія ведеться слідство, що були висунуті обвинувачення або відбувся суд. Взагалі  нічого, він сидить у катівні безпідставно. За всі ці роки, я отримала від нього лише один лист від. У ньому він писав, що сподівається на вдалі пологи і що хоче, щоб народилась донечка, така ж гарна, як і я (Посміхається). Ще він писав, що ми обов’язково одружимось після його повернення.  Декілька днів тому, зі мною зв’язався один зі звільнених хлопців. У серпні 2024 року він перебував в одній колонії з Андрієм. На той час стан здоров’я коханого начебто був задовільний, але з того моменту пройшло вже 9 місяців».

«Обміни військовополоненими тривають, але цивільних майже не повертають»

«Ситуація не змінюється вже три роки. Цивільні просто сидять у полоні. На одній із зустрічей з омбудсменом Дмитром Лубінцем було озвучено, що повертати цивільних дуже складно. Просто констатували цей факт і все. Жодних пропозицій, домовленостей, навіть розуміння, що робити у влади, я вважаю, немає». 

«Андрій дуже серйозна та надійна людина»

«Водночас він дуже добрий. Ми разом вже 7 років. Я завжди до нього прислухаюся і мені подобається, що він, як справжній чоловік, завжди вирішує всі наші життєві, побутові питання. Це надає мені відчуття безпеки. У мирному житті він працював охоронцем. Андрій дуже поважає і любить своїх батьків, поїхати до них, допомогти — це для нього не обов’язок, а відпочинок. Ми планували купити будинок, дуже хотіли дитину і планували її народження. Доньку я назвала Тетяною, як хотів Андрій. Їй зараз 2 рочки. Ми чекаємо разом нашого коханого чоловіка і тата. Понад усе на світі я хочу обійняти його ми віримо, що це станеться». 

---