«Саша зник безвісти, але я впевнена, що на світлинах з двох російських колоній саме він!»
Олександр Смірнов, солдат 47-ї окремої механізованої бригади вже майже 19 місяців перебуває у статусі зниклого безвісти. Інна, його цивільна дружина, переконана: її чоловік живий і перебуває в російському полоні. Вона впізнала Олександра на світлинах і відео з двох російських колоній — у Єнакієвому та Мордовії. Обличчя на цих кадрах не видно, але Інна каже, що знає його ходу, поставу, рухи, і впевнена — це він.
Жінка продовжує шукати свого чоловіка, виходить під стіни Координаційного штабу, пише запити, чекає на результати експертизи і тримається за надію повернути Олександра додому.
«Коли я зрозуміла, що це справжня війна — в мене був шок»
«На початку повномасштабного вторгнення ми жили в Харкові. Було дуже страшно і перший тиждень ми сиділи в підвалі, бо “прилітало” дуже близько від будинку. Виїжджати з Харкова я не хотіла, але Сашко наполягав і я його послухала — виїхала до Німеччини, а Сашко продовжував працювати в Харкові. Ми спілкувались щодня, я часто приїздила в Україну, бо знаходитись далеко один від одного нам було дуже важко. Мобілізували Сашка у квітні 2024 року, після цього в Німеччині перебувати для мене стало зовсім нестерпно. Ми бачились в травні 2024 — я приїхала до коханого в учбовий центр. Тоді ми багато говорили про наші плані, мріяли про закінчення війни і планували восени одружитися».
«Сашко зник 12 червня 2024 року на Покровському напрямку»
«Достеменно обставин зникнення я не знаю. Хтось каже, що був масований обстріл позицій, хтось — що росіяни взяли позицію і з’ясувати неможливо, що там відбулося, але є і свідчення від побратима, що Сашко — в полоні. Я шукала чоловіка в госпіталях у Дніпрі, Києві, Львові та Кривому Розі та інших містах. В серпні 2024 року я знайшла в мережі світлину з Єнакіївської колонії. Я впевнена, на ній — Сашко! Я впізнала його по особливостях, хоча фото зроблено так, що обличчя не видно, зі спини. Але це мій чоловік! А згодом була ще світлина і відео з Мордовської колонії. Було видно, що хлопці, в масках, на кухні готують їжу. І там я теж побачила людину дуже схожу на Сашка. До війни чоловік працював у закладі громадського харчування і логічно, що він опинився на тій кухні. Цих доказів недостатньо для того, щоб змінити його статус, але я впевнена, що це саме він!».
«Ми багато років прожили у Сватовому та знайомі з дитинства»
«Сашко дуже добра, відповідальна і працьовита людина. До кожного знайде підхід, завжди допоможе. Ми знайомі з 4 класу, дружили. У 8 класі він подарував мені телефон, щоб ми могли більше спілкуватися — кошти на нього він заробив сам і ми почали спілкуватись кожного дня. Жили ми тоді в різних селах на Луганщині і їздили один до одного в гості, а як подорослішали — почали зустрічатися. Сашко відвертий та щирий, дуже обережно та з повагою ставиться до мене. А для мене — він найкращий чоловік у світі».
«Для державних структур я — ніхто»
«Через те, що я цивільна дружина мені доводиться боротися не тільки за чоловіка, а і за те, щоб мене чули, і офіційні структури надавали мені відповіді, і це вдвічі важче. Ми з Сашком найрідніші люди, а за законом та на думку чиновників я Сашкові — ніхто. Його речей мені так і не повернули: і розмови були з командуванням, і адвокатські запити. Мені кажуть, що речі відправили, але куди — ніхто сказати не може. Командир пропонував купити новий телефон замість Сашиного, але на що він мені? Цінність не в телефоні, як у пристрої, а в тому, що він саме мого коханого».
«Коли зникають сили, я беру в руки фотографії Саші»
«На них він живий, усміхнений, поряд зі мною. Коли страх чи безсилля беруть гору, я дивлюсь в його очі — і він знову поряд. Це ніби доказ для мене що він існує, був, є і буде. Це як якір для мене. Під стінами Координаційного штабу я проводжу багато часу, стою з плакатами, нагадую про Сашу і про те, що він досі в статусі зниклого безвісти. Я пишу запити, відвідую зустрічі, чекаю на результат фото експертизи, щоб довести, що мій чоловік у полоні і сподіваюсь, це допоможе скоріше повернути його звідти».
Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.