«Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»

1 хвилина на читання
Зображення посту: «Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»

Новокаховчанина Сергія Цигіпа росіяни засудили на 13 років, звинувативши у шпигунстві. Його місто окупували у перший день повномасштабного вторгнення. Відтоді Сергій, який мав журналістський досвід, почав інформаційну війну із загарбниками – через соцмережі показував і розказував те, що відбувалося у Новій Каховці насправді. Так тривало до 12 березня 2022 року, а потім Сергій зник. Лише згодом стало відомо –  росіяни взяли його у полон. У російських застінках чоловік перебуває вже 32 місяці. Його історію “Точці Сходу” розповіла дружина Олена, яка попри всі випробування й досі вірить, що її коханий повернеться додому, як герой дитячої казки, яку він колись написав.

Зображення посту: «Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»
Фото: з архіву дружини Олени Цигіпи

«Російський триколор з’явився в нашій Новій Каховці в перший же день великої війни. Сергій, маючи досвід журналіста, письменника, політичного аналітика, досить швидко себе опанував, бо в мене в перші кілька днів був шок від того, що відбувається. Сказав: “Якщо немає зброї, немає захисту, то треба захищатися і боротися інформацією”. З першого дня він почав писати в соцмережах про те, що відбувається не тільки в окупованому місті, але й на Херсонщині загалом. Писав про пересування ворожої техніки, про дії росіян, про можливості спротиву та попереджав мешканців про небезпеку, аналізував стрічку новин. Спочатку — на сторінці в Facebook, згодом — у Telegram. Він розумів, наскільки це небезпечно, я розуміла також. Але для нього вчинити інакше на той час було неможливо. Це продовжувалось до 12 березня 2022 року, а потім – він зник».

«Разом з сином та мамою Сергія я змогла виїхати з окупації тільки в липні 2022 року»

«Волонтери вивозили з Нової Каховки жінок з дітьми, людей похилого віку, людей з інвалідністю, нас була ціла колона. Через те, що ми перебували серед таких людей, росіяни нас не перевіряли принаймні не так ретельно, як могли б. Я вважаю, що це просто щастя, що ми врятувались».

  • Зображення посту: «Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»
    Фото: з архіву дружини Олени Цигіпи
  • Зображення посту: «Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»
    Фото: з архіву дружини Олени Цигіпи
  • Зображення посту: «Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»
    Фото: з архіву дружини Олени Цигіпи
  • Зображення посту: «Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»
  • Зображення посту: «Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»
  • Зображення посту: «Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»

«Росіяни розстрілювали автівки з людьми, які спробували виїхати з окупованого міста»

«Сергій писав про це також. Він поєднував свою журналістську діяльність з волонтерством, багато пересувався містом і багато бачив. Об’єднував людей для допомоги тим, хто не може про себе турбуватися самостійно. Збирав кошти, купував та розвозив ліки, продукти. Одного дня, по дорозі в селище під Новою Каховкою, його затримали на блокпосту».

Зображення посту: «Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»
Фото: з архіву дружини Олени Цигіпи

«Сергію дали 13 років за шпигунство»

«Судовий процес відбувся 6 жовтня 2023 року. Наша апеляція не спрацювала і вирок залишили без змін. Сергію пропонували співпрацю з російською владою, паспорт РФ. Звісно він на це не пішов. Багато разів перебував в карцері, нібито за порушення режиму колонії, а насправді це був фізичний та психологічний тиск. За візит адвоката до чоловіка треба сплачувати гроші, саме за те, щоб адвоката пустили до нього. Декілька разів я отримувала від нього листи, але вони проходять цензуру, і про те, що нас більш за все турбує, поговорити ми не можемо. Він наразі перебуває в колонії суворого режиму і посилки передавати туди можна 1 раз на півроку».

Зображення посту: «Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»
Фото: з архіву дружини Олени Цигіпи

«Для мене Сергій найсильніший чоловік на світі, розумний, мудрий»

«Він любить свою родину, доньок, онуків, маму, мене. Він дуже добрий, для всіх, дуже любить подорожувати, спілкуватися з друзями, читати книжки. Сергій допитливий та непосидючий, творча людина, найстрашніше для нього — інформаційний вакуум. Ще до війни він написав казку, яка виявилась пророчою. Її головний герой, Сергій писав його з себе, потрапляє в пастку до ворога і, щоб врятувати його, друзі мають виконати багато завдань. Ця казка має щасливий фінал — герой повертається живим, я сподіваюсь, що вона стане для нас пророчою».

«Росія блокує доступ до цивільних полонених навіть представникам МКЧХ»

«Ми, з родичами полонених, організовуємо міжнародні  адвокаційні тури, влаштовуємо закордонні зустрічі з правозахисними організаціями, максимально поширюємо інформацію про цивільних, які незаконно перебувають у російському полоні. Мені хочеться вірити, що наша держава робить все можливе, а ми своїми діями їй допомагаємо. Ми беремо участь в акціях, організовуємо виставки, поетичні вечори. Моя боротьба — це моя зброя, яка тримає мене, але розголос та допомога суспільства дуже важливі і для нас, і для тих, кого ми найбільше за все на світі мріємо повернути додому».

Зображення посту: «Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»
Фото: з архіву дружини Олени Цигіпи

Підписуйтесь на нас у соціальних мережах.

Підтримайте нашу роботу і допоможіть нам зростати та надавати якісні послуги.

Завантажити ще...