«Така людина, як він не може загинути, я в цьому впевнена»

Олександр, 50-річний військовий 32-ї окремої механізованої бригади, зник під час виконання бойового завдання 8 липня 2024 року. Це сталося на одному з найважчих напрямків фронту – Бахмутському. Попри те, що в Олександра були проблеми зі здоров’ям і він мав би служити у ремонтній бригаді, його відправили на передову. Дочка військового Ірина розповіла «Точці Сходу», чому всі жінки в їхній родині впевнені, що Олександр живий, хто допомагає їм у пошуках та чому важливо відвідувати акції на підтримку військовополонених.

«Тато отримав повістку у квітні 2024 року. Сказав, що ховатися не буде, бо прийшов його час захищати країну. Ще до війни він переніс дуже складну операцію на хребті, тоді, на деякий час, у нього відмовили ноги і йому не можна було підіймати вагу. При проходженні ВЛК йому сказали, що, враховуючи його стан здоров’я, він підійде для механізованої бригади, а коли дізналися, що він електрозварювальник, запевнили, що він ремонтуватиме танки та автівки, тобто його заберуть в ремонтну бригаду.  Але після тритижневого навчання тато зрозумів, що його готують до чогось більш серйозного». 

«Обіцяного розподілу в ремонтну бригаду не сталося»

«З початку батька відправили в Сумську область, а за декілька тижнів — у Донецьку. Це був район запеклих бойових дій, на сон чи відпочинок часу не було. У тата знов почались проблеми з ногами і спиною. Зв’язок у нас був, але дуже рідко, бо йому треба було йти понад 5-7 кілометрів, щоб його зловити. Емоційно батько дуже сильна людина, насправді. Його дитинство було нелегким — це і стало ключовим фактором у формуванні його характеру. Він вважав, що все зможе, що в нього все вийде. Він впевнений, стійкий, відповідальний. Його підрозділ дуже часто міняв місце дислокації, а в тата “золоті руки”, і він щоразу на новому місці будував бліндажі з “нуля”. Зі спиною та загальним самопочуттям було все гірше, хоча ми і відправляли йому ліки, зокрема, знеболювальне. Влітку 2024-го біль був такий, що терпіти його батько вже не міг. Через стан здоров’я йому призначили повторну комісію, але пройти її він не встиг».

«Він сказав, що вперше виходить “на нуль”»

«Це було 8 липня 2024 року, його перший бойовий вихід. Тато повідомив, що ситуація неймовірно важка, що звідти хлопці повертаються в кращому випадку “300-ми”. Тоді я вперше почула, як тремтить його голос. Він пообіцяв бути обережним і сказав, якщо не вийде на зв’язок за тиждень, треба бити на сполох. Декілька разів я спілкувалась з одним з татових побратимів. Він запевняв, що все гаразд, що з татом все добре, тільки бракує хлопців для ротації, тому треба трошки почекати. Пройшло ще 10 днів і 23 липня я фізично відчула  —  щось сталося. За тиждень ми отримали сповіщення, в якому було зазначено, що тато зник саме 23 липня, під час виконання бойового завдання в селищі Дружба, Бахмутського району. А згодом надійшов й акт службового розслідування, щоправда, дуже поверхневий. Вже 7 місяців  ми пишемо запити командуванню бригади з проханням надати імена свідків, людей, з якими тато тоді перебував, але інформацію нам не надають, посилаючись на конфіденційність». 

«Мій тато той, хто виживе в будь-яких умовах»

«Коли у нас була можливість відправляти йому посилки, він не просив смаколики чи якісь особисті речі —  просив інструменти для будування бліндажів. Хлопці в підрозділі часто зверталися до нього по допомогу. Він опікувався деякими з тих, в кого не було підтримки від близьких. Тато дуже щедрий, ніколи нічого не ховав від побратимів, завжди готовий не просто ділитися, а віддати все, якщо потрібно. Він завжди бореться, до перемоги. Якщо чогось не вміє, для нього це привід навчитися, а не здатися. Він дуже впертий, якщо хоче щось зробити — робить. Я і характером, і зовнішнім виглядом дуже на нього схожа, я його відчуваю, навіть сниться мені і каже, що живий». 

«Іноді в полоні наші хлопці слухають радіо»

«Про це мені розповів один зі звільнених полонених. Він говорив про те, наскільки важливо у катівнях, де росіяни намагаються морально вбити наших військових, відчувати підтримку. Так от, одного разу, по радіо, вони почули новину. Звісно, вона лунала з російської радіохвилі, де все подається з присмаком пропаганди, але мова йшла про одну з акцій на Майдані у Києві, і хлопці зрозуміли, що ніхто про них не забув, що боротьба триває і вона потужна. Можливо, десь такі новини почує і мій тато. Я була свідком, коли на акції приходили колишні полонені, шукали і знаходили рідних тих, з ким перебували в одній камері. Можливо, такі моменти врятують комусь життя, тому що родинам дуже важко». 

«Є люди, які справді роблять все, щоб повернути кожного»

«Керівниця Центрального регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Юлія Павлюк стала для мене взірцем віри в повернення наших хлопців. Саме вона мені сказала, що про свій біль потрібно кричати, бо це не особистий біль, а біль всієї країни. Вона потужно бореться за кожного полоненого, за кожного зниклого безвісти, надає справжню моральну і практичну підтримку. Це дійсно жінка, яка увійде в історію про боротьбу і повернення. Андрій Ладуба, юрист Центрального регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими — людина, яка на зв’язку 24/7. Він допоміг нам, допомагає іншим, і не тільки порадами, а реальними діями. Ці дві людини для мене – про людяність, гуманізм та чуйність. І я дуже дякую за те, що вони поряд». 

«Ми пройдемо цей важкий період і обов’язково побачимось»

«У тата — потужна підтримка, за ним стоїть велика незламна жіноча команда, якою насправді я дуже пишаюся. Поряд зі мною та мамою —  три батькові сестри. Ми не тільки віримо та сподіваємось, ми робимо все разом. Мама не пропускає жодної акції на підтримку військовополонених, сестри займаються юридичними питаннями, їздять по містах, спілкуються з людьми, щоб привернути увагу до історії тата. Батько виховував мене так, наче знав наперед, що я маю бути дуже сильною.  Колись всі ми разом зберемось, будемо слухати довгу татову історію на цій війні, а можливо і напишемо її. І те, що він буде поряд, ми ні на секунду не сумніваємось». 

---