«Тоді Єгора вже заарештували і перед нами розіграли спектакль, але ми цього не знали»

Єгор Кисель з першого дня повномасштабного вторгнення став на захист України й рідного Херсона. Коли місто окупували, росіяни шукали людей, які чинили спротив і у липні вони прийшли до будинку Єгора: вибили двері в під’їзді, влаштували обшук, забрали техніку.

Родина тоді ще не знала, що його вже заарештували — перед ними лише розіграли виставу. Далі були місяці пошуків, довгі періоди тиші й поодинокі підтвердження від звільнених. Нині родина продовжує його шукати і чекає повернення додому.

«У росіян були списки людей, які чинили спротив і Єгор переховувався, щоб не наражати на небезпеку родину»

«На захист України і свого рідного міста Херсона брат став з першого дня повномасштабного вторгнення – приєднався до лав ТРО. В нього був відповідний досвід – він був в АТО. Озброєння майже не було, ворог просувався дуже швидко і втримати місто було неможливо.  Ми не могли залишити Херсон без Єгора — у нас родина велика і згуртована, і ми навіть не розглядали варіант виїзду з окупації без нього. В місті постійно зникали люди, окупанти вдиралися до будинків або рано вранці, або пізно ввечері. В липні прийшли і до нас — вибили двері в під’їзді, ставили питання про брата, з’ясовували чи ми щось про нього знаємо. Було вже пізно, а нам не дали навіть одягнутися, на мені взагалі була ковдра, у нас влаштували обшук, забрали комп’ютери. Їм було багато про нього відомо, і про його службу в ЗСУ також. Припускаю, що саме це і могло вплинути на його арешт».

Єгор Кисель з першого дня повномасштабного вторгнення став на захист України й рідного Херсона. Коли місто окупували, росіяни шукали людей, які чинили спротив і у липні вони прийшли до будинку Єгора: вибили двері в під’їзді, влаштували обшук, забрали техніку.

Родина тоді ще не знала, що його вже заарештували — перед ними лише розіграли виставу. Далі були місяці пошуків, довгі періоди тиші й поодинокі підтвердження від звільнених. Нині родина продовжує його шукати і чекає повернення додому.

«У росіян були списки людей, які чинили спротив і Єгор переховувався, щоб не наражати на небезпеку родину»

«На захист України і свого рідного міста Херсона брат став з першого дня повномасштабного вторгнення – приєднався до лав ТРО. В нього був відповідний досвід – він був в АТО. Озброєння майже не було, ворог просувався дуже швидко і втримати місто було неможливо.  Ми не могли залишити Херсон без Єгора — у нас родина велика і згуртована, і ми навіть не розглядали варіант виїзду з окупації без нього. В місті постійно зникали люди, окупанти вдиралися до будинків або рано вранці, або пізно ввечері. В липні прийшли і до нас — вибили двері в під’їзді, ставили питання про брата, з’ясовували чи ми щось про нього знаємо. Було вже пізно, а нам не дали навіть одягнутися, на мені взагалі була ковдра, у нас влаштували обшук, забрали комп’ютери. Їм було багато про нього відомо, і про його службу в ЗСУ також. Припускаю, що саме це і могло вплинути на його арешт».

«Єгор – мій молодший брат, але поводить себе, як старший»

«З ним мені ніколи не було страшно. Він завжди дбав про безпеку родини, опікувався всіма нами. Він мовчазний, впевнений в собі, принциповий, хоробрий, завжди добивається свого. В нього багато друзів, вони переживають за нього і чекають разом з нами. Зараз наша родина напівпорожня, бо Єгор займає в серці кожного з нас особливе місце. Ми шукаємо брата і боремось за нього, тримаємось міцно один за одного, я впевнена він відчуває там нашу підтримку і відчуває наші думки про нього. Я дуже пишаюсь  своїм братом і вдячна, що завдяки йому і таким, як він, ми вільні і вільний наш Херсон. Влада і люди в нашій країні теж повинні про це пам’ятати і не припиняти боротьбу».

Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.

---