«”Ваш — 200-й”. Після цих слів в мене був шок і свідомість відключилась»

Володимир Майструк, військовослужбовець 120-ї  окремої бригади територіальної оборони, зник безвісти майже одразу після прибуття у Бахмут у березні 2023 року.

Під час бою він дістав поранення і був залишений на позиції через щільний обстріл. Побратим, який намагався перевірити його стан, не зміг намацати пульс і передав по рації, що Володимир загинув.

Водночас дружина захисника Тетяна вважає, що цих обставин недостатньо, щоб вважати її чоловіка загиблим. І згодом з’явилися свідчення, які дали їй підстави в це вірити. Які саме — Тетяна розповіла «Точці Сходу».

«Перед зникненням Володя набрав мене по відеозвʼязку. Він показував мені вулики і казав, як сильно скучив за домом»

«У перші дні повномасштабного вторгнення Володя став на захист країни — служив на Вінниччині, на кордоні з Білоруссю. У березні 2023 року його перевели на Бахмутський напрямок. І вже в перші дні після прибуття на позиції він зник. 16 березня ми ще говорили. Вони тоді зупинилися в якомусь будинку, і чоловік показував мені двір, вулики. Він сам пасічник, тому одразу звернув на них увагу. Показував і говорив, що тут також колись жили люди. Я дуже добре пам’ятаю його обличчя в той момент. Я бачила його біль. Володя казав, що дуже скучив за домом, за нашим звичайним життям. Я бачила, наскільки важко він усе це переживає. І після тієї розмови я більше його не чула».

«18 березня 2023 року ротний написав мені лише два слова: “Співчуваю. Ваш — 200-й”»

«У ніч із 17 на 18 березня на позиції стався важкий бій. Я тоді ще нічого не знала, але весь день відчувала незрозумілу тривогу. Увечері 18 березня командир роти написав, що Володя загинув. Я зайшла до хати, побачила ці слова в телефоні — і далі перестала розуміти, що відбувається навколо. Коли трохи прийшла до тями, зрозуміла, що сиджу на колінах. Напевно, просто ноги не втримали. Не знаю, скільки часу так просиділа. Потім почала змушувати себе думати: що робити далі, як повідомити дітям, кому телефонувати».

«Побратим не намацав пульс і вирішив, що Володя загинув»

«Згодом нам пояснили, звідки взялася інформація про загибель. Один із побратимів під час бою підповз до Володі. Він був увесь у крові. Побратим намагався намацати пульс, але не зміг і передав по рації, що Майструк загинув. Треба розуміти, в яких умовах це відбувалося: ніч, щільний обстріл, бій. Сам побратим теж був поранений і згодом помер дорогою до медиків. А Володя залишився на позиції. Саме тому я від самого початку не могла сприймати повідомлення про його загибель як остаточне. Його не оглядав медик. Тіло не евакуювали. Єдиною підставою були слова пораненого побратима, який у темряві й під обстрілом не зміг намацати пульс».

«У жовтні 2024 року я почула: “Я вітаю тебе, він у полоні”»

«Довгий час після зникнення коханого я жила лише з власною впевненістю, що він живий. А в жовтні 2024 року під час акції у Вінниці до мене підійшла жінка з нашого об’єднання. Ми тоді часто передавали фотографії своїх рідних тим, хто спілкувався зі звільненими військовополоненими — раптом хтось упізнає. Вона показала мені фотографію чоловіка і запитала: “Таню, це твій?” Я відповіла, що так. А вона сказала: “Я вітаю тебе. Він у полоні”. Для мене це був якийсь нереальний момент. Я стільки часу намагалася довести, що Володя може бути живим, і раптом чую ці слова».

«Мого чоловіка упізнав один зі звільнених»

«Я одразу йому зателефонувала, а потім ми навіть зустрілися особисто. Я дуже боялася помилки, тому прямо запитала: “Може, ви все ж таки помиляєтеся?”. Але він був упевнений. Розповів, що бачив Володю у двох колоніях. Він сказав мені дуже важливу річ: якби не бачив Володю раніше, то вдруге, можливо, вже й не впізнав би його, настільки чоловік змінився за кілька місяців полону. Але він точно пам’ятав його прізвище, ім’я та по батькові. Чув їх на перекличках, чув рік народження. І коли він описував мені цього чоловіка, я розуміла — він говорить саме про мого Володю».

«Мій чоловік — сонечко»

«Володя дуже добрий. Після його зникнення мені телефонували побратими, яких я навіть не знала. Вони розповідали про нього. Для мене ці розмови були ніби бальзамом, бо я й сама знаю його саме таким — дуже людяним, уважним до інших, готовим підтримати й порадити. Якщо йому самому важко, він ніколи не покаже цього. Я навіть не знаю, як пояснити, чому саме Володя став тією людиною, з якою я хочу прожити життя. Мабуть, кохання. У нас дуже сильний зв’язок. Навіть донька якось сказала мені: “Мамо, таке кохання буває рідко”».

«У березні 2025 року СБУ повідомила про свідчення, що Володя перебуває в полоні»

«Згодом в особистому кабінеті Координаційного штабу почала з’являтися інша інформація. Я побачила запис, що в листопаді 2024 року мого коханого знову бачили в одній із колоній. Потім з’явилася ще одна дата — 1 грудня 2024 року. Я намагалася з’ясувати, хто саме надав ці відомості, але мені відповідали, що не всі звільнені готові спілкуватися з родинами і що головне — сама наявність інформації. У травні 2026 року я була на зустрічі в Координаційному штабі по “вагнерівському” напрямку. Це зустріч із родинами тих, хто зник під час боїв із загарбниками з ПВК “Вагнер”. І тоді мені сказали, що є нове свідчення звільненого військовополоненого: у квітні 2026 року мого чоловіка знову бачили».

«Наші рідні — не статистика»

«Сили мені дає розуміння, що наші ще не повернулися. Ми не знаємо, де вони, але знаємо, що повинні чекати й боротися далі. Найбільше я хочу, щоб про них пам’ятали. Щоб кожен розумів: за кожним статусом у документах стоїть людське життя, родина, яка чекає, і людина, яка має повернутися додому. Наші рідні — не статистика. Їх потрібно повернути всіх: і військовополонених, і зниклих безвісти, і тих, чий полон досі не підтверджений».

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.

---

---