«Вирок сина — 17 років позбавлення волі»
Сергій Офіцеров — цивільний житель Херсона, якого російські силовики затримали в окупованому місті в серпні 2022 року.
Згодом стало відомо, що його етапування через Крим і Москву. Після тривалого судового процесу Сергія засудили до 17 років позбавлення волі, звинувативши в «участі у тероризмі».
Його батько, Геннадій Офіцеров, розповідає про життя в окупації, затримання сина, пошуки і суд, а також про малюнки, які Сергій почав створювати в полоні. Для нього вони стали не лише способом вижити, а й свідченням умов утримання полонених.
«Ми залишились в окупованому Херсоні»
«Війна не стала для нас із сином несподіванкою — ми уважно стежили за інформаційним полем, аналізували події і робили свої висновки. Про можливий наступ говорили між собою і навіть попереджали знайомих, але тоді в це мало хто вірив. Херсон дуже швидко опинився під окупацією, ми залишилися в місті. Жили окремо, але постійно тримали зв’язок — багато спілкувалися і передзвонювалися. Долучилися до волонтерства, намагаючись допомогти людям, які опинилися в ізоляції без ліків і необхідних речей. Сергій, зокрема, займався тим, що знаходив і розвозив медикаменти — попри те, що в місті їх майже неможливо було дістати. Бачилися ми нечасто — Сергій приїжджав до мене приблизно раз на два тижні. І кожна наша зустріч, звісно, була про одне — ми говорили тільки про війну і політику. Обговорювали новини, те, що відбувається навколо, і що буде далі».
«Сина затримали 3 серпня 2022 року»
«Він тоді приїхав на обід, і раптово пролунав дзвінок у двері. Троє людей увірвалися в квартиру, відштовхнули мене і одразу пройшли в кімнату, де був син. Підійшли до нього, дали команду лягти на підлогу. Потім запитали прізвище, взяли його телефон, поклали перед обличчям і змусили розблокувати. Все відбувалося дуже швидко — я стояв збоку і просто спостерігав. Один був із пістолетом, ще двоє — теж при зброї. Усі в цивільному, без масок, жодних документів не показували. Коли він розблокував телефон, його підняли і вивели на сходову клітку. Там поставили обличчям до стіни й одягли кайданки. Я запитав, куди його забирають і за що, де його шукати. Мені відповіли: “Він сам прийде”, — і наказали повернутися в квартиру. Я вибіг на балкон і побачив, як у дворі його посадили в машину, поруч стояв ще чорний мікроавтобус. Це тривало кілька хвилин. Вони чітко знали, за ким прийшли і де його шукати».
«По його справі відбулися 43 судових засідання»
«Пошуки Сергія спочатку результатів не дали. А у жовтні 2022 року відпустили чоловіка, який перебував із ними в так званому “обласному управлінні поліції”. Він зателефонував і сказав, що бачив Сергія живим. Пізніше я дізнався, що в жовтні його перевезли до окупованого Криму, а потім — до Москви, у слідчий ізолятор Лефортово. Саме там сформувалася так звана “Херсонська дев’ятка” — неофіційна назва дев’яти цивільних, яких росіяни затримали в Херсоні. Серед них і мій син, а також наш родич — Сергій Ковальський. Російська сторона стверджувала, що вони діяли як організована група, нібито планували напади на колаборантів, збирали інформацію про пересування військ та звинуватила їх у тероризмі. Останнє засідання відбулося в Ростові-на-Дону 30 січня цього року. Вирок сина — 17 років позбавлення волі».
«Близько ста його малюнків з колонії побачили в Україні і за кордоном»
«Син почав малювати в полоні. Для мене ці малюнки дуже важливі. Насамперед тому, що там, у колонії, Сергій знайшов для себе спосіб чимось займатися, не залишатися наодинці з думками. І я розумію, що через ці малюнки він допомагає сам собі — тримається. Він малює простим олівцем і знаходить можливість передавати їх з колонії. Я їх отримую, систематизую за темами та хронологією — фактично веду цей архів. Теми дуже різні: є малюнки про тюремний побут, є портрети людей, яких він знав до полону, є природа та фантастичні сюжети. Фахівці, які бачили малюнки, відзначають, що творчість Сергія прогресує, навіть у таких умовах у нього з’явився розвиток. Ці малюнки вже бачать не лише в Україні, а й за кордоном. І для мене це ще один спосіб розповісти про нього і про те, через що він проходить».
«Малюнки Сергія відтворили умови СІЗО у віртуальній реальності»
«Навесні 2025 року в Будапешті пройшла виставка, яку організувала Медійна ініціатива за права людини — “Цивільні в неволі: історії незаконних затримань”, і малюнки сина стали основою для її частини. На виставці використали віртуальну реальність — щоб люди могли буквально опинитися всередині камери і побачити умови утримання. І саме з малюнків Сергія відтворили камеру в СІЗО Ростова-на Дону, де він перебував. Це не вигадка і не умовна реконструкція — це те, що син бачив на власні очі і зміг передати через свої роботи. Ці малюнки стають свідченням. Через них інші люди можуть зрозуміти, в яких умовах утримують українців і що вони переживають щодня».
«Малюнок Сергія “Тримайся! Тримаюся!” став символом поезії з полону»
«31 травня 2025 року в межах Книжкового Арсеналу відбувся окремий захід — “Поезія з полону і про полон” під назвою “Тримайся! Тримаюся!”. Його організували Центр громадянських свобод і Фундація Катерини Осадчої. Ілюстрацію, що лягла в основу афіші проєкту, намалював Сергій. На заході читали листи людей з полону — ті, які вони писали рідним. Читали їх актори — дуже емоційно, і це було дуже важко слухати, бо це не просто тексти, а чиїсь життя. Цей захід був про те, щоб нагадати: у полоні досі багато українців, і про них не можна забувати. Сергій знає, що його малюнки вийшли у світ, а для мене це спосіб підтримати сина там, де він перебуває зараз».
Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.
Підписуйтесь на нас у соціальних мережах.
Підтримайте нашу роботу і допоможіть нам зростати та надавати якісні послуги.
