«Я шукаю свого чоловіка вже рік»

Віталій Устименко, 39-річний водій 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, пропав безвісти під час свого першого бойового виходу. Це сталося 8 жовтня 2024 року.

Вже понад рік його дружина, Алла, шукає свого чоловіка. Вона впевнена, що її коханий перебуває в полоні, оскільки має свідчення одного зі звільнених військових, який розповів, що бачив Віталія в Кіровській колонії, на Донеччині.

Разом з Аллою, на Віталія Устименка вдома чекають четверо їхніх дітей. Про те, що дає їм надію – дружина захисника розповіла «Точці Сходу».

«Віталій зник під час свого першого виходу на завдання»

«Він декілька разів ходив у військкомат, але його не брали на фронт. Віталік працював на комбайнері, ми живемо в Уманському районі. Він продовжував збирати зерно і час від часу з’являвся у військкомат. 10 серпня 2024 року настав його час – після навчання його відправили захищати Сумщину. Він телефонував щоранку і щовечора. Особливо нічого не розповідав, часто називав війну — роботою, здебільшого розпитував про нас. 7 жовтня 2024-го ми говорили декілька разів, він сказав, що наступного дня в нього буде перший бойовий вихід».

«Разом із побратимами мій чоловік залишився в посадці»

«Віталій з побратимом йшли попереду, інші хлопці з групи — за ними. Саме вони розповіли, що почули в рацію стрілянину і крик: “Перед нами ворог!”. Все, на цьому зв’язок обірвався. Згодом хлопці дісталися тієї позиції, але тіл не знайшли, тому в мене є надія, що мій чоловік живий і може перебувати в полоні. Я постійно шукаю Віталіка, навіть, коли телефоную в частину, мене вже впізнають по голосу, але жодної інформації про нього не надають».

«Мій коханий доброзичливий та компанійський»

«Він щира, добра та працелюбна людина. Віталій був закоханий у свою справу. А всьому, що вміють наші двоє синів — навчив їх тато. Знаєте, в будинку, в селі, завжди багато роботи. Наші хлопчики вміють їздити чи не на всьому, що рухається, полагодити все можуть, молодшому всього 13 і він дуже вправно здатен впоратися зі зварюванням. Сини дуже сумують за батьком, а дівчата, в нас їх теж двоє, намагаються підтримувати мене у пошуках батька».

«Один зі звільнених сказав мені, що бачив мого чоловіка в полоні»

«Цього хлопця звільнили з полону нещодавно. У лікарні, де він перебував на реабілітації, знайома показала йому світлину мого чоловіка. Він розповів, що бачив саме Віталія і перебував з ним в Кіровській колонії, на Донеччині. Ми говорили телефоном, він впевнений, що бачив саме його. Вони були в різних бараках, перетиналися в їдальні, на шикуванні, не говорили, але по світлинах, він впізнав саме його. І це дає мені сили не втрачати віри в його повернення додому».

Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.

---