«З села Байрак та Балаклійського району викрали чоловіків, серед яких був і мій брат»

Сергій Удовіченко – 38-річний цивільний, який перебуває у полоні 45 місяців.  Повномасштабна війна застала його в селі Байрак, у Харківській області, де він працював агрономом.

Щодня обстріли посилювались, росіяни просувались все далі та 20 березня 2022 року Сергій мав намір йти пішки до Балаклії, а звідти вже спробувати виїхати з окупації.

Його брат, Олександр, розповідає, що почав пошуки Сергія, коли той не вийшов на зв’язок і дізнався, що його викрали окупанти. З листопада 2022-го до березня 2024-го Сергій перебував в Білгородському СІЗО, і зараз Олександр продовжує пошуки.

«На початку березня 2022 року Байрак окупували, і брат залишався в селі до 19 числа»

«Повномасштабна війна застала Сергія в селі Байрак, це Балаклійський район Харківської області. Він жив там і працював у фермерських господарствах, бо за освітою агроном. Власної автівки у Сергія не було і він намагався виїхати громадським транспортом, але це вже було неможливо. Щодня ситуація погіршувалась — обстріли збільшувались, росіяни просувались все далі і далі, шляхів для виїзду дуже швидко не залишилось. 20 березня Сергій мав намір йти пішки до Балаклії, а звідти вже спробувати виїхати, був впевнений, що йому це вдасться. Я намагався додзвонитися до нього в цей день, десь о дванадцятій годині хтось підняв слухавку, але я не почув нічого у відповідь».

«Пройшло 3-4 дні і я почав пошуки»

«Я шукав людей, з якими Сергій перебував у Байраку і міг виходити до Балаклії, і з спочатку в мене не було жодних зачіпок. Потім шукав групи, які тим чи іншим чином об’єднували людей з цього району. В одній з таких груп, десь через місяць, я знайшов дівчину, яка  розповіла, що росіяни забрали з села певну кількість чоловіків, і серед них був не місцевий хлопець. Це і була моя перша зачіпка. А згодом мені вдалося знайти свідків, які підтвердили, що серед тих, кого викрали окупанти справді був Сергій. Сусіду, який розпитував про Сергія росіян вони відповіли: “Він вже не повернеться, а ви краще не розпитуйте, або поїдете за ним”».

«Я зрозумів, що брата могли вивезти з України і почав шукати в Росії»

«Тоді у пошуках сприяли російські громадські організації, на які я вийшов через соціальні мережі, і вони допомогли зробити листи-запити в різні СІЗО. Після 6-7 таких запитів, з’ясувалось, що Сергій перебуває в одному з Білгородських СІЗО і це було в листопаді 2022 року. Листи доставлялися через електронну систему Федеральної служби виконання покарань, яка працює на території РФ. Про те, що лист доставлений адресату, надходило повідомлення, і таким чином можна було з’ясувати, чи перебуває твоя близька людина саме в цьому СІЗО. Але чи дійсно цей лист передали Сергію і він його прочитав я не знаю».

«У березні 2024 року мені надійшло повідомлення, що лист не доставлено»

«І цей механізм пошуку на сьогодні вже не працює і рідні не можуть знайти своїх близьких. Тому чи перевезли Сергія в інше СІЗО, чи він досі залишається у Білгородському, я не знаю, бо немає ніякої можливості перевірити. В російських каналах я брата жодного разу не бачив, від звільнених, на жаль, інформації також немає. Офіційний статус Сергія в Україні “безвісти зниклий за особливих обставин”, а МКЧХ у полоні брата не підтверджує. У березні-квітні 2022 року з Харківської області викрадали цивільних сотнями. Я зрозумів це, коли шукав брата і знаходив інформацію про інших цивільних полонених і про багатьох з них досі невідомо геть нічого».

«Мій брат надзвичайно стійка людина, спокійний та виважений»

«Сергій дуже розсудливий, навіть в школі його називали “Адвокат”. Він завжди вислухає, зрозуміє всі точки зору і зробить аргументовані висновки на основі раціональності та логіки. Він працьовитий і добре знається у своїй справі. Батьки дуже важко переживають невідомість, особливо мама, вона просто плаче кожен день. Періодично зневірюється, руки опускаються і надія згасає. Тато дуже страждає, але емоцій намагається не показувати. Від мене батьки чекають звісток, сподіваються, що мені вдасться дістати хоча б якусь інформацію про Сергія».

«Цивільні полонені – це окрема категорія людей, яких повернути додому вкрай важко»

«Чому цивільні в полоні всі розуміють, але від цього ця ситуація легшою не стає. Росія намагається завдати якомога більше болю, воює з беззбройними і нічого з цим робити ніхто не може. Повернення полонених можливо, якщо Росія захоче їх віддати, а вона не захоче, бо наші полонені — це ресурс, яким країна-агресор маніпулює, виграє для себе більш високі ставки і використовує тоді, коли їй потрібно. Єдиний шлях, щоб змусити РФ повернути людей — вдосконалення переговорних механізмів або посилення санкцій і постійне включення цивільних полонених в повістку мирних перемовин».

Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.

---