«За два роки йому висунули декілька звинувачень і засудили на 15 років»

Жителя тимчасово окупованого Криму Сергія Лихоманова росіяни заарештували у грудні 2023 року. Перший вирок, 5 років з відбуванням покарання в колонії суворого режиму, йому винесли у травні 2024 року. Нібито за незаконне придбання та зберігання вибухових речовин та пристроїв.

А через два місяці — нові звинувачення, знову суд і новий вирок. У жовтні 2025 року Сергія засудили на 15 років позбавлення волі, 10 з яких він має провести в колонії суворого режиму.  Про це «Точці Сходу» розповіла сестра полоненого, Тетяна.

«Я дивом змогла повернутися додому»

«Коли почалася велика війна — це був шок. Як повернутися? Діти в Україні, а я в Польщі! Скасовували автобусні рейси, квитків було не дістати, мій колишній чоловік, батько моїх дітей, був військовим і загинув у перший день повномасштабного вторгнення. Останнє, що він сказав своїй сестрі: “Рятуйте дітей!”. Я дивом змогла повернутися поїздом, у вагоні зі мною їхали тільки жінки —  теж поверталися в Україну. Як все змінилося за декілька днів! Світла немає, палають будинки, автівки, військові з автоматами, цивільні люди, з речами, налякані та розгублені. І це був другий шок».

«Сергія заарештували 27 грудня 2023 року»

«Брат жив на окупованій території, в Криму. Я не можу розповісти всього, але сталося так, як сталося  — обставини змушували його жити в Севастополі. Ми з Сергієм були дуже близькі, постійно говорили телефоном, і це були розмови двох по-справжньому рідних людей. Люди в масках, з автоматами, прийшли до нього додому о пів на шосту ранку, жінку та дітей закрили в іншій кімнаті, вилучили телефони і через декілька годин брата забрали. Потім півтора місяці ми нічого про нього не знали. Я дуже переживала, настільки, що не розуміла, живу я чи вже ні, не відчувала землю під ногами, не могла дихати. Згодом ми дізнались про обвинувачення — йому інкримінували підготовку теракту і зберігання комплектуючих для вибухівки».

«У травні 2024 року його засудили на 5 років»

«Начебто за незаконне придбання та зберігання вибухових речовин та пристроїв, з відбуванням покарання в колонії суворого режиму. До вироку був ще штраф, еквівалентний 15 тисячам доларів. А через два місяці — нові звинувачення — “зрада батьківщині” та “співробітництво з СБУ”. Ще його звинуватили у підготовці підриву мосту через річку Бельбек. Знову суд і новий вирок у жовтні 2025 року. На цей раз — 15 років позбавлення волі, 10 з яких він має провести в колонії суворого режиму. Одразу після оголошення вироку я знайшла статтю, в одному з російських медіа. Стаття була велика, з подробицями, таку за пів години не напишеш, тому я думаю, що журналістів повідомили заздалегідь і вирок теж був відомий ще до завершення суду».

«Брат потребує медичної допомоги»

«У нього багато хронічних захворювань, хворий хребет, нирки, на руці є пухлина. Посилку вагою 30 кілограмів можна передавати раз на місяц. Сергій дуже схуд, втомлений, але намагається підтримувати фізичну форму, наскільки це можливо в полоні. У мене дуже красивий брат! Високий, статний, а ще веселий, душа компанії. Для мене він завжди приклад справжнього чоловіка і найкращого брата з дитинства. Він завжди мене захищав. А коли я плакала в дитинстві і він не міг вкласти мене спати, то так переживав за мене, що плакав разом зі мною. Коли були дорослими часто відпочивали разом і ніколи не ділили — це моє, а це – твоє».

«Повернення жителів Криму — велика проблема, бо для Росії вони — їхні громадяни»

«Це схоже на лотерею — пощастить, не пощастить. Під час першого затримання брат у них вважався громадянином і Росії, і України, а потім вони вилучили в нього український паспорт, і у всіх судових документах він проходить як громадянин РФ. Його молодшій доньці зараз три роки. Після татового арешту, тоді дівчинці був рік, вона не розмовляла, майже не їла, не спілкувалась з дітьми в садочку, її довго лікували. Зараз ми можемо листуватися з Сергієм, йому дозволили, але всього, що хочеться написати не можна, бо це спілкування жорстко цензуровано. Дізнаюся про нього через інші джерела. Знаю, що брат в СІЗО, разом з іншими українцями. В камері більше людей, ніж має бути, і всі мають шкірне захворювання, яке їм дуже сильно дошкуляє і вони голодують. Але надію ні я, ні він не втрачаємо, ми нею живемо».

Слідкуйте за новими матеріалами у рубриці Полонені на нашому сайті.

---