«Статус батька завис у повітрі»: після удару по автобусах у Краматорську не ідентифікували 18 загиблих

8 хвилин на читання
Зображення посту: «Статус батька завис у повітрі»: після удару по автобусах у Краматорську не ідентифікували 18 загиблих

Віталій Бенько все життя прожив у Краматорську й до останнього не хотів залишати рідне місто. 8 жовтня 2026 року він їхав на роботу автобусом — напередодні в нього зламався автомобіль.

Того ранку російські авіабомби влучила поблизу двох автобусів у центрі міста. Після удару Віталій перестав виходити на зв’язок. Родина вважає його загиблим, однак остаточно підтвердити це має ДНК-експертиза.

Поки триває ідентифікація, його донька Анастасія самостійно з’ясовує, як діяти родинам у таких ситуаціях, намагається розібратися з юридичними процедурами та шукає інші сім’ї, які опинилися в подібних обставинах, щоб об’єднатися й підтримувати одне одного під час очікування.

Перед обстрілом у чоловіка зламався автомобіль

Батько Анастасії Віталій народився, жив і майже все життя працював у Краматорську. До останнього він не хотів залишати рідне місто. За роки служби в Національній поліції пройшов шлях від оперуповноваженого до начальника відділу кримінальної поліції Краматорського районного управління. Був учасником бойових дій. У 2016 році вийшов на пенсію за вислугою років.

Його донька Анастасія на той час уже навчалася в Сумах. Після вступу до університету вона залишилася там жити. До початку повномасштабного вторгнення батьки та молодша сестра продовжували жити в Краматорську: батьки працювали, сестра ходила до школи.

У 2022 році, після початку великої війни, родина виїхала до Полтави. Однак, коли безпекова ситуація в Краматорську стабілізувалася, Віталій вирішив повернутися додому.

З 2023 року працював в управлінні житлово-комунального господарства Краматорської міської ради.

Напередодні авіаудару в чоловіка зламався автомобіль. Він жив у передмісті Краматорська — Софіївці, тому 8 жовтня вирушив на роботу громадським транспортом. Аби дізнатися інформацію про маршрут Віталія, родині довелося  проводити власне розслідування.

Зображення посту: «Статус батька завис у повітрі»: після удару по автобусах у Краматорську не ідентифікували 18 загиблих
Наслідки російського удару по рейсових автобусах у Краматорську 8 жовтня 2026 року / Фото: Радіо Свобода

Останній маршрут перед авіаударом

Спочатку, розповідає донька, Віталій пішки дістався залізничного вокзалу в Старому місті, потім зайшов до магазину автозапчастин на вулиці Тріумфальній. Звідти він згодом сів у маршрутку №10, яка курсує за маршрутом «Залізничний вокзал — мікрорайон Лазурний».

Про те, що о 10 ранку в Краматорську стався авіаудар, родина дізналася з місцевих Telegram-каналів. Після цього Віталій перестав виходити на зв’язок. Анастасія разом із мамою почали телефонувати знайомим, намагаючись з’ясувати, де він може бути. Знайшлися знайомі, які їхали з чоловіком в одній маршрутці, але вийшли за дві зупинки до місця удару. Спочатку родина сподівалася, що Віталій міг змінити плани, повернутися додому або просто залишитися без зв’язку.

«Востаннє тато вийшов на зв’язок із мамою того дня о 08:45. Він надіслав їй своє фото на тлі Центру культури і дозвілля імені Леоніда Бикова в Краматорську. Особливих планів на день не мав: робота, а у вільний час — ремонт власної автівки, щоб мати змогу пересуватися в умовах проживання в зоні активних бойових дій», — розповідає Анастасія.

Зображення посту: «Статус батька завис у повітрі»: після удару по автобусах у Краматорську не ідентифікували 18 загиблих
Віталій до останнього не хотів залишати рідний Краматорськ у / Фото: особистий архів родини

Того ранку вона не встигла поговорити з батьком. А вже опівдні їй зателефонувала мама.

«Я займалася своїми побутовими справами. Мама плакала, була налякана. Я відразу зрозуміла, що щось трапилося», — пригадує жінка.

Мати розповіла про російський обстріл. Донька намагалася її заспокоїти, водночас сама почала шукати будь-яку інформацію про батька. Телефонувала на всі три його номери, писала й телефонувала через месенджери. Однак відповіді не було.

«Востаннє він був у мережі о 09:25. Після цього вже не відповідав, телефон був поза зоною досяжності», — говорить вона.

Мати тим часом зв’язувалася з колишніми колегами Віталія з поліції, працівниками міської ради та знайомими, які залишалися в Краматорську. Просили перевірити, чи не повернувся він додому, телефонували на роботу, зверталися до представників поліції.

Рідні намагалися перевірити всі можливі версії.

«Того дня ми хапалися за будь-яку надію. Думали, що, можливо, він у медичному закладі, можливо, без свідомості, без документів. Перевіряли різні варіанти, бо не хотіли вірити, що з ним могло статися найгірше», — розповідає донька.

У перший день родина не подавала офіційної заяви про зникнення Віталія. Сподівалися, що завдяки особистим контактам і знайомствам швидше зможуть дізнатися, де він перебуває. Рідні продовжували самостійно шукати інформацію та чекали на звістку.

Офіційну заяву про зникнення батька донька подала 10 жовтня безпосередньо до Служби безпеки України.

«Ми провели своє невелике розслідування, попросили знайомих заїхати до магазину й поспілкуватися з продавцем. Він надав записи з камер відеоспостереження, і ми побачили, що батько був там о дев’ятій ранку. Усі ці відомості я зазначила у заяві до СБУ», — розповідає Анастасія.

Донька самостійно шукала інформацію

У Службі безпеки Анастасії повідомили про необхідність здати біологічні зразки для проведення ДНК-експертизи. Оскільки вона проживає в Сумах, слідчий СБУ доручив відібрати їх співробітникам Національної поліції в Сумській області.

20 жовтня правоохоронці відібрали в жінки зразки букального епітелію — клітин зі слизової оболонки ротової порожнини. Також її допитали як потерпілу та оформили протокол із відомими їй обставинами зникнення батька.

«Я надала всю можливу інформацію про його особливі прикмети, одяг, статуру, зовнішність та інші деталі, які могли допомогти в ідентифікації», — говорить донька.

2 листопада до Національної поліції звернулася також мати Віталія. Вона хотіла здати власні біологічні зразки для ДНК-експертизи. Однак їй відмовили, пояснивши, що донька Віталія вже здала свої зразки й наразі цього достатньо. Якщо виникне потреба в додатковому генетичному матеріалі, його відбір ініціює слідчий, який веде справу.

Родина також контактувала з представниками поліції. Там пояснили, що оскільки йдеться про воєнний злочин, розслідуванням займається Служба безпеки України, а поліція надає оперативну допомогу: приймає заяви від родичів зниклих, організовує відбір біологічних зразків та передає їх для подальшої роботи.

Зображення посту: «Статус батька завис у повітрі»: після удару по автобусах у Краматорську не ідентифікували 18 загиблих
Анастасія з батьком Віталієм і сестрою / Фото: особистий архів родини

Понад місяць без відповіді

Минуло вже понад місяць від дня авіаудару, однак родина досі не знає, що сталося з Віталієм. Результатів ДНК-експертизи, яка має встановити, чи належать знайдені останки її батькові, поки немає.

За словами доньки, їй повідомили, що дослідження триває в медичній установі. Конкретних термінів завершення експертизи не назвали.

«Ми з родиною розуміємо ситуацію і з максимальним розумінням ставимося до цих затримок. Але щодня чекаємо на якийсь результат. Конкретних строків нам ніхто не називав», — розповідає жінка.

Під час спілкування з представниками правоохоронних органів вона чула різні орієнтовні терміни проведення ДНК-експертизи: півтора-два місяці. Водночас, за її словами, самостійно з’ясовуючи це питання, вона дізналася, що в окремих випадках ідентифікація може тривати понад пів року.

На тривалість досліджень впливають завантаженість лабораторій, кількість загиблих та стан останків. Жінка зазначає, що після вибуху авіабомби в Краматорську виникла сильна пожежа, через яку тіла загиблих могли зазнати значних пошкоджень. Це також ускладнює ідентифікацію та може потребувати проведення додаткових експертиз.

Зображення посту: «Статус батька завис у повітрі»: після удару по автобусах у Краматорську не ідентифікували 18 загиблих
Людські останки після авіаудару РФ по Краматорську 8 жовтня 2026 року / Фото: Радіо Свобода

«Мені страшно навіть уявити, скільки ще людей зараз перебувають у черзі на таку ідентифікацію. Кількість загиблих постійно збільшується. Ми знаємо, наприклад, про нещодавню трагедію в Комишувасі. Тому розуміємо, що навантаження на медичні установи величезне», — говорить Анастасія.

Попри те, що родина з повагою ставиться до роботи правоохоронців і розуміє складність процесу ідентифікації, донька Віталія говорить про брак зрозумілих роз’яснень щодо подальших дій. За її словами, ніхто не пояснив родині чіткого алгоритму, як встановити статус батька, які документи потрібно оформити та які права вони можуть реалізувати на кожному етапі.

«Статус батька завис у повітрі»

Для офіційного оформлення статусу Віталія як безвісти зниклого за особливих обставин потрібно отримати відповідний витяг із реєстру.

«Я зверталася до представників правоохоронних органів, щоб з’ясувати, як це зробити. Але пояснення були різними. Хтось казав, що інформацію до єдиної електронної бази вносить поліція, хтось радив мені самостійно звернутися до уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», — розповідає донька.

Вона також самостійно заповнила анкету про зниклу людину через електронний ресурс «Єдине вікно для громадян» на сайті Міністерства внутрішніх справ. До анкети жінка долучила й витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань, який отримала після подання заяви до СБУ. Однак згодом їй пояснили, що відомості про батька в реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, поки не вносять. Самостійно вплинути на внесення цих даних вона не може. Для цього правоохоронці мають відкрити окреме провадження щодо безпосереднього розшуку Віталія. Водночас інформація про такі процесуальні дії є внутрішньою, тож є вирогідність, що родина не матиме змоги з нею ознайомитися.

У результаті сім’я опинилася в ситуації невизначеності: особа Віталія ще не має офіційно підтвердженого статусу безвісти зниклого за особливих обставин, але й факту його загибелі документально не встановлено. ДНК-експертиза триває, свідоцтва про смерть немає.

«Фактично статус батька зараз ніби завис у повітрі. Ми не можемо повноцінно реалізувати свої права ані як родина безвісти зниклої людини, ані як родина загиблого. Адже багато процедур залежать від документального підтвердження цих обставин, а ми наразі не маємо нічого», — пояснює донька.

Відсутність документально підтвердженого статусу батька вже впливає і на можливість родини користуватися соціальними гарантіями. Зокрема, молодша сестра співрозмовниці навчається в університеті та користується пільгами, передбаченими для дітей учасників бойових дій. Серед них — безоплатне проживання в гуртожитку та право на соціальну стипендію.

Тепер через невизначеність статусу батька можуть виникати питання щодо подальшого оформлення та підтвердження цих прав.

Анастасія хоче об’єднати родини, які чекають на ідентифікацію близьких

Донька Віталія хотіла б знайти інші родини, які опинилися в подібній ситуації після авіаудару по Краматорську. Каже, що навіть за наявності знайомих серед правоохоронців не завжди вдавалося отримати відповіді на свої запитання. Водночас ці контакти допомогли родині хоча б частково зрозуміти, як відбувається процес і скільки часу він може тривати.

Жінка вважає, що родинам важливо об’єднуватися, обмінюватися інформацією та власним досвідом, а також спільно привертати увагу до проблем, з якими вони стикаються.

«Мені хотілося б, щоб у таких ситуаціях родини не залишалися сам на сам із невідомістю, як це сталося з нами. Щоб люди мали чіткий і зрозумілий алгоритм дій, могли регулярно дізнаватися про перебіг пошукових заходів та результати експертиз», — пояснює донька.

Вона також закликає інші родини, які опинилися в подібних обставинах, не замикатися в собі, звертатися до відповідних органів і самостійно шукати необхідну інформацію.

«Люди мають пам’ятати, що вони мають право знати, що відбувається з їхніми близькими, що з ними трапилося і як діяти далі. Не варто боятися ставити запитання та вимагати пояснень», — каже жінка.

Що відповіли у Службі безпеки України

У відповіді на запит «Точки Сходу» Служба безпеки України повідомила, що за фактом російського авіаудару по Краматорську 8 жовтня 2026 року відкрили кримінальне провадження. Його зареєстрували того ж дня за ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни.

Внаслідок удару авіабомбами загинула 31 людина, ще 19 отримали поранення. 18 загиблих залишаються неідентифікованими.

Досудове розслідування триває. У СБУ зазначили, що жодній особі підозру поки не оголошували. Слідчі проводять необхідні заходи для встановлення особистостей загиблих.

Зокрема, призначили експертизи для встановлення генетичних ознак неідентифікованих людей. Наразі вони тривають. Також правоохоронці відбирають біологічні зразки в імовірних родичів загиблих, щоб провести молекулярно-генетичні експертизи та встановити спорідненість.

Крім того, слідчі проводять впізнання за участю людей, які після авіаудару втратили зв’язок із близькими та припускають, що ті могли перебувати в автобусах або поруч із ними.

У СБУ також пояснили, куди звертатися щодо термінів проведення ДНК-експертиз. За цією інформацією рекомендують безпосередньо контактувати з установами, яким доручили дослідження:

  • Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України;
  • Державною спеціалізованою установою «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи».

Люди, які втратили зв’язок із близькими після удару по Краматорську та припускають, що ті могли перебувати в автобусах або поблизу них, можуть подати заяву до слідчого управління СБУ на електронну адресу: [email protected].

Редакція «Точки Сходу» також звернулася до зазначених установ із запитами щодо проведення ДНК-експертиз та ідентифікації загиблих в умовах війни. Зараз ми готуємо окремий матеріал про те, як відбувається цей процес, із чим стикаються родини зниклих безвісти та чому ідентифікація може тривати місяцями. Щойно матеріал буде готовий, ми опублікуємо його на нашому сайті.

«Нам уже немає за чим повертатися до Краматорська»

У Краматорську в родини Бенько залишилися квартира, приватний будинок та автомобіль, який батько так і не встиг відремонтувати. Після авіаудару 8 жовтня ситуація з безпекою в місті ще більше ускладнилася. Того ж дня ухвалили рішення заборонити рух громадського транспорту в Краматорську та Слов’янську. З 1 листопада також змінився режим комендантської години: тепер вона триває з 16:00 до 11:00.

Анастасія каже, що повертатися в Краматорськ заради пошуків батька вже немає потреби — його останки перебувають у Дніпрі, де триває ідентифікація.

«Ми розуміємо, що тата там уже немає. Його останки зараз у Дніпрі. Як би страшно це не звучало, але фактично нам уже немає за чим повертатися до Краматорська», — говорить жінка.

Вона припускає, що після завершення ДНК-експертизи родині доведеться організувати кремацію. За її словами, через характер пошкоджень останків, імовірно, провести традиційне поховання буде складно.

Родина планує забрати урну до Полтави, де зараз живуть дружина Віталія та молодша донька.

«Поки що ми маємо лише загальне уявлення про цю процедуру. Не знаємо, скільки останків збереглося, як саме їх передаватимуть родині та скільки часу це займе. Тому остаточного рішення ще немає», — каже жінка.

Читайте також: «З цим болем жити все життя»: як пережити смерть близької людини – поради психологині



Зроби Точку Сходу своїм джерелом новин у Google

Додати у Google

Підписуйтесь на нас у соціальних мережах.

Завантажити ще...
Загальнонаціональна
ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
00:00