Після виїзду з окупації випробування не закінчуються: чого бракує молоді

2 хвилини на читання
Зображення посту: Після виїзду з окупації випробування не закінчуються: чого бракує молоді
Медіа #ШОТАМ презентувало дослідження про те, з якими труднощами стикається молодь після виїзду з окупації / Фото: ілюстративне

Медіа #ШОТАМ спільно з міжнародною дослідницькою компанією 4Service презентувало результати дослідження про реінтеграцію молоді після окупації та вимушеного переміщення. Опитування показало, що молодим українцям віком від 14 до 25 років після виїзду часто бракує стабільного житла, фінансової підтримки, психологічної допомоги та зрозумілих механізмів отримання державних послуг.

Дослідники провели 36 глибинних інтерв’ю з молодими людьми, які пережили окупацію та вимушений переїзд.

Серед основних проблем — нестабільні житлові умови, відсутність постійного доходу, складнощі з оформленням документів і соціальних виплат, освітні прогалини та пошук роботи. На адаптацію також впливають розлука з близькими, пережитий досвід окупації та невизначеність майбутнього.

Житло залишається однією з головних проблем

Усі учасники дослідження зрештою знайшли житло — самостійно або за допомогою родичів, друзів і благодійних організацій. Однак не всі мають можливість залишатися там надовго чи оплачувати оренду.

Наприклад, 19-річний учасник дослідження живе безоплатно, але лише на пів року. Самостійно винаймати квартиру він не може, оскільки не має стабільного доходу.

Інша родина, яка виїхала з окупованого Енергодара до Запоріжжя, через російські обстріли була змушена кілька разів змінювати місце проживання. Спочатку родина оселилася в прихистку, потім у родичів, а згодом винайняла квартиру. Після переїзду до Дніпра повернулася в Запоріжжя через високу вартість оренди. Згодом їхнє житло згоріло внаслідок російської атаки.

Одна з учасниць дослідження описала постійну невизначеність так:

«Немає того дому, який в тебе… ну ось є і все. І завтра він також буде. Постійний якийсь тривожний стан, що, можливо, переїжджати, можливо, десь шукати якісь кошти, можливо, житло… Ось. Немає кінця».

Молоді переселенці стикаються з бюрократією

Окремою проблемою стало оформлення документів і соціальних виплат. Особливо складним цей процес може бути після досягнення повноліття, коли молоді люди мають самостійно переоформлювати допомогу.

18-річна переселенка, яка приїхала до Києва на навчання, після повноліття мала переоформити виплати для ВПО, які раніше отримувала через батьків. Дівчина подала документи, але їй відмовили й не повідомили причину. Після звернень вона домоглася пояснення, а за пів року отримала всю суму. Згодом ситуація повторилася.

Інша учасниця дослідження витратила пів року, щоб підтвердити, що народилася та проживала на території, яка нині окупована.

Такі перешкоди можуть ускладнювати доступ молоді не лише до виплат, а й до працевлаштування, освіти та інших послуг.

Якої допомоги потребує молодь

За результатами дослідження, підтримка молодих людей має бути комплексною та не обмежуватися одноразовою допомогою після евакуації.

Серед основних рекомендацій дослідників:

  • Житлова та фінансова підтримка: розширення програм компенсації оренди, забезпечення тимчасовим і соціальним житлом, адресна грошова допомога.
  • Доступ до державних послуг: спрощення оформлення документів і виплат, зрозумілі пояснення рішень та можливість отримати консультацію в одному місці.
  • Психологічна допомога: безоплатні індивідуальні консультації, групи взаємопідтримки та кризова допомога.
  • Освіта й працевлаштування: додаткові заняття для надолуження освітніх прогалин, професійні курси, стажування та можливості першої роботи.
  • Інтеграція в громади: молодіжні простори, спільні заходи для місцевої та переміщеної молоді, протидія мовним і регіональним упередженням.

Дослідники також наголошують на необхідності кращої координації між державними установами, місцевою владою та громадськими організаціями. Це допоможе уникнути ситуацій, коли люди не знають, куди звернутися по допомогу, або не можуть отримати потрібну послугу.

У дослідженні окремо звертають увагу на психологічні наслідки вимушеного переїзду. Одна з 18-річних учасниць розповіла, що її батьки досі залишаються в окупації. Вона вже два роки самостійно облаштовує життя, але їй бракує батьківської турботи.

«Довелося подорослішати набагато раніше, ніж хотілося б, ніж мало б бути так», — сказала дівчина.

Ще один учасник дослідження — 25-річний хлопець, який виїхав з окупації, — розповів, як розчулився, коли купив у магазині лимонад за 20 гривень. В окупації такий напій коштував йому 500 гривень. Продавчиня дізналася, звідки він приїхав, і дала йому ще одну пляшку.

Автори дослідження наголошують, що молоді потрібна послідовна підтримка — від забезпечення базових потреб після виїзду до можливостей навчатися, працювати й брати повноцінну участь у житті громади.

Про ці проблеми наше медіа також розповідає в межах проєкту «Молодість в окупації». Ми записуємо інтерв’ю з молодими українцями, які виїхали з окупованих територій, почали життя з нуля та попри всі випробування обрали Україну. У своїх історіях вони розповідають про рішення виїхати, труднощі адаптації, пошук себе та спроби побудувати майбутнє на підконтрольній Україні території.

Читайте також: «Нарешті відчуваю спокій, бо перебуваю на боці своєї країни»: як Вікторія виїхала з Криму до Києва



Зроби Точку Сходу своїм джерелом новин у Google

Додати у Google

Підписуйтесь на нас у соціальних мережах.

Завантажити ще...
Загальнонаціональна
ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
00:00