«Точка Сходу» на ПОРУЧ KYIV FEST: говорили про молодь в окупації та шлях додому

9 серпня у Києві відбувся ПОРУЧ KYIV FEST – міський фестиваль, який об’єднав киян, переселенців та гостей столиці. Фестиваль організувала «Волонтерська спілка ПОРУЧ».

Його задум – створити простір, де люди можуть знайомитися, спілкуватися, обмінюватися досвідом і просто бути поруч одне з одним.

Наша команда долучилася до програми головної сцени. Ми провели власну панельну дискусію, а також створили на фестивалі інтерактивну локацію про дім, пам’ять і повернення.

Про що говорили

Панельна дискусія «Точки Сходу» мала назву «Молодість в окупації. Історії, які варто почути, та шлях, про який варто знати».

Ми говорили про молодих людей, які дорослішали в окупації або пережили депортацію. Про те, як роки інформаційної ізоляції, тиску та російської пропаганди впливають на життя. І головне – про можливості виїхати, повернутися в Україну та почати тут нове життя.

Модерували розмову директорка та співзасновниця «Точки Сходу» Анна Овчаренко та журналістка медіа Валентина Дончевська.

Гостею нашої панельної дискусії стала Поліна Кустарьова з Криму – героїня відеопроєкту. Вона зберегла проукраїнську позицію та навіть брала участь у партизанському русі. Через це залишатися на окупованому півострові ставало дедалі небезпечніше. Пів року тому Поліна виїхала на підконтрольну Україні територію.

Зараз вона працює інженеркою БПЛА, здобуває українську освіту та планує вступити до Сил оборони.

«Дорослішати в окупації – означає бути під постійним тиском. Це страх за те, що ти протидієш російській пропаганді, залишаєшся вірним Україні й мрієш про деокупацію. Це навіть страх знайти друзів, бо не знаєш, чи можна їм довіряти», – розповіла Поліна під час дискусії.

За її словами, російська пропаганда постійно намагається впливати на людей, які живуть в окупації. Але навіть після 12 років окупації Криму там залишаються люди, які продовжують чекати на повернення України.

«Тільки пів року тому я виїхала, бо стало неможливо та небезпечно там перебувати. Тепер я тут і хочу бути корисною Україні», – сказала Поліна.

Як виїхати з окупації

Окрема частина дискусії стосувалася можливостей для тих, хто хоче виїхати з окупації.

У липні в Україні запрацював експериментальний проєкт, який має допомогти українцям із тимчасово окупованих територій отримати посвідчення особи на повернення в Україну. Йдеться про так званий «білий паспорт». Він передбачений навіть для людей, чиїх даних немає в українських державних реєстрах. У таких випадках особу можна підтвердити за допомогою свідків.

Про цей механізм під час дискусії розповіла адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA:

«Новий порядок запроваджений постановою Кабінету Міністрів №736 і діятиме протягом одного року. Поки серед свідків — близькі родичі, наприклад, батьки. Але ми маємо враховувати, що у частини молоді, яка виїжджає з окупації, можуть бути не зовсім дружні стосунки з батьками. Тому ми, як правозахисники, пропонуємо додати до категорії свідків знайомих чи друзів. Це може сприяти виїзду тих, хто зараз не має іншої можливості підтвердити свою особу».

Повернутися – лише перший крок

Після приїзду в Україні людині часто доводиться фактично будувати життя заново: відновлювати документи, шукати житло, вступати до навчального закладу, шукати роботу та адаптуватися до нового середовища.

Для молодих людей віком від 18 до 23 років, які повернулися з окупації або після депортації, держава запровадила одноразову допомогу у розмірі 50 тисяч гривень.

Але фінансова допомога – далеко не єдина потреба.

Про роботу з молодими людьми, які ще перебувають в окупації або вже повернулися в Україну, розповіла головна юристка Save Ukraine Мирослава Харченко.

За її словами, підтримка починається ще до самого виїзду.

«Молода людина може звернутися до нас, коли вона ще в окупації. Ми консультуємо, залишаємося на зв’язку під час дороги та підтримуємо вже після повернення», – розповіла вона.

Важливо й те, що в організації працюють люди, які самі свого часу виїхали з окупації. Тож можуть краще зрозуміти досвід тих, хто проходить цей шлях зараз.

«Після приїзду ми також маємо можливість надати тимчасове житло строком до півроку. Наші юристи допомагають оформити потрібні виплати, підтримати під час навчання або пошуку роботи».

За кожною окупованою територією – людина

Під час дискусії ми говорили не лише про законодавство, виплати чи документи.

Насамперед – про людей.

«Дуже хочеться, щоб після цієї розмови ми запам’ятали не лише нові правила чи програми підтримки. А й те, що за кожною такою історією стоїть людина, якій потрібні не тільки документи чи виплати, а й відчуття, що вона справді потрібна Україні», – наголосила директорка «Точки Сходу» Анна Овчаренко.

Саме для цього ми й запустили проєкт «Молодість в окупації».

Щоб говорити без узагальнень про молодь, яка залишається в окупації. Щоб показувати їхні реальні історії та можливості почати життя наново. І щоб ті, хто зараз думає про виїзд, бачили: після окупації життя є.

«Точка Сходу» була не лише на сцені

Окрім панельної дискусії, наша команда підготувала дві власні локації на фестивалі.

Ми хотіли поговорити з відвідувачами про те, що для кожного з нас означає дім.

На спеціальній конструкції, схожій на сушарку для фотографій, учасники могли залишити назви або спогади про місця свого рідного міста. Це могли бути вулиці, будинки, двори, улюблені місця чи просто маленькі деталі, які досі викликають теплі емоції.

Поступово конструкція наповнювалася записками.

Ще одна зона була присвячена поезії та пам’яті. На інтерактивній дошці учасники залишали крейдою рядки про дім, схід, війну, пам’ять і повернення.

Хтось обирав слова українських поетів. Хтось писав рядок, який особливо відгукується саме йому.

Так поступово звичайна фестивальна локація перетворилася на спільний простір пам’яті.

І це теж про те, чим для нас є дім.

Про місця, які можуть залишитися далеко. Про людей, яких ми там залишили. Про спогади, які забираємо із собою. І про можливість одного дня повернутися.

Для «Точки Сходу» ПОРУЧ KYIV FEST став можливістю не просто розповісти про наш проєкт, а поговорити з людьми наживо – про окупацію, повернення, молодість і життя після вимушеного переїзду.

Дякуємо організаторам фестивалю – «Волонтерській спілці ПОРУЧ» – за можливість бути частиною цієї події.

А ми продовжуємо збирати історії молодих людей, які жили в окупації, були депортовані, змогли виїхати та повернулися в Україну.

Бо ці історії варто почути.

Запрошуємо долучитися до підтримки «Точки Сходу» та стати частиною нашої медійної спільноти. У нашій монобазі є різні формати регулярної або разової підтримки. Кожен внесок допомагає нам і надалі розповідати історії про війну, людей та український Схід.

Обирайте свій формат підтримки — за посиланням.

Читайте також: Команда «Точки Сходу» вперше зустрілася з читачами та розповіла про запуск спільноти

---

---