Гроші, спротив і ризик: що показало розслідування про «Жовту Стрічку»
Розслідування Kyiv Independent про діяльність рухів опору на тимчасово окупованих територіях — «Жовта стрічка» та «Зла Мавка» — спричинило широку дискусію у соцмережах.
Ми зібрали головне з матеріалу, а також ключові реакції на нього — про безпеку активістів, роль донорів і відповідальність організаторів.
Протоколи (не)безпеки
Рух «Жовта Стрічка» з’явився навесні 2022 року в окупованому Херсоні. Раніше ми писали, що його символи — жовта стрічка та літера «Ї» — сьогодні впізнають по всій окупованій території України. За інформацією засновників руху, тисячі людей долучилися до ненасильницького спротиву в окупації.
Журналісти Kyiv Independent встановили, що обидва рухи підтримувала компанія IN2, що базується у Дубаї. За їхніми висновками, активістів заохочували до дій у небезпечних умовах, попри застереження щодо ризиків. Водночас у публічній комунікації «Жовта Стрічка» демонструє суперечливу позицію: якщо у 2022–2023 роках організація заявляла про арешти й загибель своїх учасників, то тепер заперечує такі випадки, визнаючи лише поодинокі затримання.
У відповідь на запит журналістів представники руху заперечили факти катувань, убивств або зникнень своїх активістів. Подібну позицію озвучили й у IN2, наголосивши, що жодна діяльність програми не призводила до смертей чи репресій. Втім, за інформацією медіа «Українська правда» редакція Kyiv Independent отримала доступ до досьє, підготовленого українськими військовими у 2025 році, де задокументовані випадки ув’язнення, зґвалтувань і вбивств учасників руху протягом 2023–2025 років.
Серед наведених прикладів — історія 24-річної жінки з Мелітополя, яка виконувала завдання «Злої Мавки» і зникла після втручання російських спецслужб; її тіло знайшли лише за два місяці. Також відомо про кримську татарку Ксенію Світлишину, яку у вересні 2024 року в окупованому Севастополі засудили до 13 років ув’язнення за співпрацю з «Жовтою Стрічкою».
Коли журналісти звернулися до IN2 та пов’язаних із проєктом осіб щодо долі постраждалих активістів, ті, за даними розслідування, посилалися на незалежне дослідження як доказ відсутності жертв — попри наявні свідчення протилежного.
Формально «безпечними» завданнями для учасників руху вважаються фотографування української символіки на окупованих територіях. Однак навіть це не гарантує захисту: активістку Сєвіль Вєлієву затримали після того, як російські силовики змогли знайти її за геолокацією фото та записами камер спостереження.
Журналісти також залучили експерта, аби підтвердити ці ризики. Він зміг за кілька хвилин визначити точну геолокацію і приблизний час зйомки фотографій, оприлюднених «Жовтою Стрічкою», а також оцінити базові характеристики людей на зображеннях.
Окрему критику викликають методи вербування. Як з’ясували журналісти, набір до «Жовтої Стрічки» відбувається через Telegram-бот без належного рівня захисту, що є вкрай ризикованим у середовищі, де мобільний трафік контролюється спецслужбами. Ба більше, навіть базові протоколи безпеки не є обов’язковими для виконання.
Фінансування від урядів Великої Британії та Канади
Розслідування також піднімає питання фінансування. За даними авторів, IN2 отримувала кошти від урядів Великої Британії та Канади. Зокрема, канадське фінансування за два роки склало понад 2,3 млн канадських доларів (близько 1,7 млн доларів США). Яка частина цих коштів безпосередньо пішла на підтримку рухів спротиву — невідомо.
У 2025 році до фінансування долучився і британський уряд, однак згодом програму згорнули через занепокоєння щодо безпеки операцій, кваліфікації виконавців та ефективності використання коштів. Обсяги фінансування з боку Великої Британії не розкриваються.
Головний критик діяльності руху – партизан
Ще до публікації розслідування військовий і колишній партизан Артем Карякін із позивним «Східний» заявляв, що публікація фото з українськими прапорами в окупованих містах може обернутися для людей арештом і роками тюрми.
Коментуючи матеріал Kyiv Independent, він зазначив, що українці на тимчасово окупованих територіях не повинні ставати інструментом для залучення фінансування, а їхня безпека має бути безумовним пріоритетом.
«Я особисто 8 років свого життя вів проукраїнський Twitter з окупації, передаючи будь-яку корисну інформацію на підконтрольну територію й висвітлюючи все, що відбувається. Не отримуючи за це нічого, як і сотні інших подібних мені українців, ідучи на очевидне самопожертвування, ризикуючи особистою безпекою. Але якби я тоді дізнався, що хтось просто використовує мене заради фінансування своїх проєктів…», — написав він.
Нагадаємо, Артем Карякін виїхав з окупованої Кадіївки (колишнього Стаханова) наприкінці 2021 року. До повномасштабного вторгнення він допомагав Україні — передавав інформацію про розташування окупантів і техніки, виявляв колаборантів та публічно демонстрував, що на окупованих територіях залишаються проукраїнські люди.
Нині, за його словами, російські спецслужби за ці роки вибудували на захоплених територіях щільну систему контролю. Вони проводять постійні «фільтраційні» заходи, перевіряють телефони, аналізують камери відеоспостереження і відстежують будь-які підозрілі дії.
Відповіді фігурантів розслідування
Українська дослідниця Ганна Шелест, яка фігурує у матеріалі поруч із британським журналістом Девідом Патрікаракосом, публічно відкинула висновки журналістів. Вона заявила, що у розслідуванні використано «фейковий звіт» та недостовірні свідчення.
«Ніколи не думала, що мені доведеться писати публічний пост на захист своєї репутації… ще менше — що інструментом в атаці стане поважне українське видання, яке довіриться фейковому звіту, «свідкам», які брешуть (хотілось би знати їх мотиви), і маніпулюють інформацією», — написала Шелест.
Вона наголосила, що допомагала руху «Жовта Стрічка» з 2022 року, але її роль обмежувалася залученням ресурсів і експертизи.
Вона також звинуватила журналістів у порушенні домовленостей: «Після off the record розмови вони опублікували цитати з тієї частини».
Шелест окремо підкреслює, що не може нести відповідальність за дії активістів на окупованих територіях, бо «це дорослі люди, які самі приймають рішення — чи приєднуватися до руху спротиву».
Натомість головна редакторка Ольга Руденко публічно відкинула ці звинувачення і поставила під сумнів прозорість співпраці Шелест із підрядниками. Та наголосила на ключовій проблемі, що фігуранти розслідування заперечують відповідальність за безпеку активістів на місцях.
«Гроші були, ми допомагали, але в той же час залучені ні в що не були і головне, ні за що не відповідаємо, а найбільше не відповідаємо за безпеку активістів в окупації», — написала вона.
Медіа — голоси українців в окупації
До дискусії долучилися і медійники, які працюють із темою окупації. Головний редактор «Реальної газети» Андрій Діхтяренко наголошує: у публічному обговоренні часто губиться головне — самі люди на окупованих територіях.
«Головний слон в цій кімнаті — це живі люди в окупації. Так, вони знаходяться в жахливих умовах, під постійним пресингом. І так, заохочувати їх чинити акти громадянського спротиву без величезного дисклеймеру про можливі ризики — мʼяко кажучи, неправильно», — зазначив він. Водночас, додає Діхтяренко, такі акції мають значення передусім для самих українців в окупації — як спосіб зберегти зв’язок із країною.
Директорка медіа «Точка Сходу» Анна Овчаренко також закликала рух «Жовта Стрічка» до публічної комунікації та звернула увагу на безпекові ризики, які підсвітило розслідування. За її словами, частина проблем пов’язана з недостатньою підготовкою учасників проєкту:
«Ті, хто був консультантами програми, могли не мати жодного досвіду роботи в окупації і не розуміти базових протоколів безпеки».
Водночас Овчаренко підкреслює: у цій дискусії важливо не знецінювати людей, які залишаються в окупації і чинять спротив. Вона також звертає увагу на ширший контекст — тривалу нестачу системної комунікації та підтримки з боку держави.
«Тому я дуже хочу, аби діяльність активістів та небайдужих громадян України, які за тими чи іншими причинами, досі лишаються там – не знецінювалася. Жити в окупації і залишатися вірними країні, яка не дуже то й підтримує – багато чого вартує», — зазначає вона.
Водночас команди «Жовтої Стрічки» і «Злої Мавки» офіційної розгорнутої позиції щодо розслідування станом на зараз не оприлюднили. Остання публікація «Жовтої Стрічки» була у п’ятницю, 24 квітня, перед публікацією розслідування.
Читайте також: Вимагання, шантаж та вербування: як працюють схеми проти родин військових
Підписуйтесь на нас у соціальних мережах.
Підтримайте нашу роботу і допоможіть нам зростати та надавати якісні послуги.
