Полонені
«Люди у підвалі маріупольської багатоповерхівки не спали, вони були мертві»
«Хлопцям почали давати хліб тільки, коли вони почали вмирати з голоду»
«Сергій своїм прикладом намагався показати, що навіть якщо нас можна вбити, то налякати — ні»
«Вони бились, як і весь гарнізон “Маріуполь”, до останнього, відчайдушно, сміливо, на смерть»
«У руці Кирила й досі уламки, рука гниє і не загоюється»
«Ігоря тримали в гаражі, перевозили з пакетом на голові і поводились, як з кріпаком»
«Сьогодні третій День народження, який Діма проведе у полоні!»
«Мою маму забрали в полон через те, що вона залишилась українкою в окупації»
«Ви не уявляєте, який це біль, коли я не бачу прізвища брата у списках обміну»
«В окупованому Мелітополі Костя, разом з іншими містянами, спалив опудало Путіна»
«Я тиждень не можу їсти і спати після обмінів»
«Я думками чую його слова: Мамо, борися, я живий і я повернуся»
«Черга стає меншою, він вже ближче додому, – кажу я собі щоразу після чергового обміну»
«Мирослава засудили на довічне ув’язнення ніби-то за вбивство мирних жителів»
